Марафон 100+ миль

З чого б це почати?... Мабуть почну з опису що це за марафоно-бревето-орієнтування :)

Декілька років тому одному другу-велосипедисту, який має свій веломагазин і любить шосейні бревети спало на думку провести грунтовий бревет по нашим полям-лісам. Здавалось би нудно й не цікаво - поле... але є в нашій місцевості одна особливість - вона не має затяжних підйомів, проте є вдосталь горбиків з непоганим градієнтом. І повірте доїжджаючи до КП ви почнете тихо ненавидіти ці "пупки")) Корективу в складність заходу, також, вносить погода...ооо вона може зробити цей день найгіршим у вашому житті.

Першого разу бревет називався 100+ км, було нереально спекотно, сухо і пильно, той бревет назвали "Адъ і Ізраїль"... хтось зійшов не доїхавши до КП (90км), хтось дві години відлежувався в тіні дерев в Острозі на КП, хтось блював під кущами від перегріву і зневоднення за 25км до фінішу... хтось офігівав від того "+км" приїхавши на фініш - дистанція вийшла +\- 150км))) Але загалом всім сподобалось і наступного року народ вимагав знову "хлєба і зрєліщь!!" Другий бревет був самий нормальний, погода була супер - сонце не пекло і було сухо, все було б добре якби не одне "але"... До минулорічних 150км додалось ще 20км... 15 з яких по роздовбаним польовим дорогам поблизу міста. Їдеш ти такий весь замаханий, бачиш на горизонті місто, знаєш що там фініш і що можна по трасі напряму доїхати за 10хв, але ж тобі ще треба зробити крюк 10км і тільки там буде фініш, стає тошно від того факту... Розтрусила всю спину, ледве доїхала.

 Цього року бревет був би крутий, він мусив бути крутим... адже прогноз передавав опади, і за день до бревету був проливний дощ, а я люблю катати в дощ. Та я не врахувала що наші грунти суцільний чорнозем... який в дощ перетворюється в болото, яке тебе засмоктує... Цього разу був справжній "Вьєтнам", такого говніща я ще точно не катала... Декілька чоловік на старт приїхали не стартувати, а позловтішатись з учасників, приїхали вони туди не з пустими руками, а з домашніми напітками))) 

Хотіли мабуть спокусити не їхати)) Та нас так просто не візьмеш. Стартували роздільно з гандікапом 1хв. Вже на перших км стало зрозуміло що "пащади нє будєт", ноги чвакають, памперс прилип до попи, а на зубах пісок...

Коли вперше заблукали через 10км після старту я була зла, бо казала що не туди їдем, що треба було не вправо, а вліво повернути. Виїхали на трек, їдемо в компанії дивних людей, які ледве їдуть по багнюці проте намагаються будь-якими зусиллями влізти поперед мене. Бо я ж дівчина, я не можу їхати швидше хомячка)))) 

Коли заблукали вдруге на добрячих 30хвилин, я вже просто кипіла від злості... вирішила що ну його в пєнь цей брєвєт. Приїхали на КП там сказали що фінішуєм на 95км... та ну його, якби це був повноцінний марафон з розподілом на категорії, призовими місцями, то поїхала б далі, а так просто стало шкода байк і свої нерви. 
Ще й в Діми переклюк відмовився працювати, вібрейки постійно забивались і щоб не було так радісно вилка вирішила здутись. 

Докрутили по трасі на фініш в Рівне, там була піца, напій з хмелю та розмови про брєвєт, особливо щасливими були гості з Білорусії, дівчина на циклокросі і хлопчина на... шосейнику 8) скажені))) Ну і фінішували повну дистанцію одиниці, бо до темноти встигли тільки лідери, багато людей фінішували на 95км, решта просто докручували в місто по трасі Київ-Чоп, не доїхавши 20км. Хє-хє.

Трек на Strava

Загалом було прикольно, всі хто стартував в таку погоду молодці і умнічькі!))

До зустрічі на нових стартах!