ЛКУ Львів 2017

Що робити коли буквально поряд відбудеться цікава гонка на крутій трасі? Правильно – однозначно їхати!)
Спробувала провести підготовку до гонки, але цього сезону, незважаючи на потенціал, остаточно втратила мотивацію змагатись і тренуватись як слід. Хочу просто стартувати для задоволення, як раніше. Їздити в гори Карпати і не тільки, катати бревети, організовувати цікаві вело-івенти, тренування, походи, спамити в фб, інстаграм, твіттері яскравими світлинами та відео і т.д. Сподіваюсь що це просто хандра і вона минеться))

Та наразі розкажу про ЛКУ у Львові.
Отже на гонку приїхала з нормальним самопочуттям, непоганою підготовкою і з чудовим настроєм. Траса прикатана, з техніки майже все проїжджаю. Після дощу не вдавалось заїхати «торчок» перед місточком і не переборола страх «трішки жим-жим» перед дропом, хоча налаштувалась його прикатати. Після ужгородських та вінницьких трамплінів набралась хоробрості і хочу сказати, що мені сподобалось їхати таку техніку. Лякав не так дроп як дерева після нього, в день прикатки нікого з досвідчених не застала, хто допоміг би з дропом)) Знаю свої слабкі сторони і помилки під час польотів з дропів вище коліна. Падати в дерево на швидкості боляче, особливо без фулфейса, повірте, я перевіряла. Тому, львівський дроп цього разу – відставити. Решта тех. елементів знайомі, прикатані, нічого нового. Якщо хочеться загострити відчуття завжди можна швидше проїжджати знайому техніку. Від того виділяється адреналінчик і по-новому сприймається траса.

В день змагань було надто спекотно і я знала що мені буде тяжко. Перед стартом заправилась нутрендом - порція ВСАА, ендуроснек, 0.5 ізодрінкса, в кишеню карбонекс і турбоснек, решту віддаю Дмитру, шоб подавав в зоні старт\фініш. Стартувала з другого ряду, адже цього року я не змагаюсь за рейтинг ЛКУ, тому і так добре. Знала що Надя буде стартувати м’ягенько, без натяга. Отже, мені лишалось зайняти вигідну позицію на траєкторії і сісти за нею, щоб трішки від’їхати, а там дивитись по ситуації. Було дуже важливо не тупити і їсти протягом гонки. Отже зі старту вдалось втілити маленький план «А», посиділа трішки за Надєждою з надєждою від’їхати подалі, але далі ставало важче і важче.

Надя почала від’їжджати, гарно натягуючи. Не зважаючи на комфортний темп, який не був надто високим, мені все ж таки було не легко. В ногах сила була, дихалось легко, але загальна слабкість не давала змоги тримати темп. Мене це неймовірно дратувало… Збавила один раз, другий раз… В лісі не вистачало повітря, здавалось що їду в величезній сауні, в якийсь момент, стало холодно, буквально потемніло в очах, мандраж по всьому тілу. Чесно, навіть майнула думка про те що треба сходити. Так недобре на трасі мені ще ніколи не було. Добре що мала команду підтримки в особі свого Дмитра, жодного разу не підвів. Щедро поливав холодною водичкою на кожному колі, аж дух перехоплювало, після цього мене відпускали мандражи і їхалось краще. Друге коло була вже на третій позиції і особливо не старалась добрати суперницю, щоб повернути другу позицію. Сил на боротьбу не було. На третьому колі мабуть адаптувалась трохи і збільшила темп, почала вибирати. Майже 40 секунд на третьому, а потім ще трішки на останньому четвертому колі. Та цього було мало для повернення позиції, так і фінішувала 3. Кинула крутити вже на стежці перед фінішним підйомом, відхекалась і поїхала обливатись холодною водою, була випита фінішна доза ВСАА для швидшого відновлення і багато-багато рідини.

Нагородження. Добре пиво замість шампанського, котре було ввечері успішно випите, практична сумка в призах, якої мені бракувало для поїздок на оф. старти, спілкування з друзями і дорога на квартиру.

Головне - тепер маю медаль з ЛКУ 2017, все, далі без мене)) Можливо наступного року ще стартуватиму, а може й ні.
Дуже і дуже жалкую що зняла ГоПро перед гонкою… Чому? Тому що смішно було спостерігати як деякі «спортсмени» відверто, не соромлячись зрізали користуючись браком розмітки. Маємо те що маємо. Висновки зробила, прийняла до уваги. Враження від змагання цим мені ніхто не зіпсував, навпаки повеселило)) Організаторам велика подяка за цей івент, за титанічну працю вкладену в будівництво крутої траси, яких так мало в Україні. Сподіваюсь ви не покинете цю волонтерську справу і наступного року ми знову зберемось у Львові, навіть якщо не на етапі ЛКУ, то хоча б на звичайному крос-кантрі ;)
Фотографам окрема подяка за memories на світлинах, ви круті!

Мої улюблені Specialized Ukraine, Nutrend Ukraine – це та команда партнерів які розуміють, вболівають і завжди підтримають. Байк, який не підводить і відпрацьовує на всі 100%, пробачає мої помилки і витягує мене коли я втрачаю пильність. Спортивне харчування, яке не шкодить, працює і допомагає мені на кожному змаганні, тренуванні та в велопоходах, відпрацювати на повну і фінішувати не зійшовши через брак сил.

Крута гонка вийшла, відкриваю все нові і нові можливості свого нещасного організму)) Експерименти над ним продовжились після гонки. Спонтанно, вирішили «махнути» з Воловця через Свидовецький масив, Драгобрат із фінішом в Рахові. Вийшло 170км за день. Добре що в понеділок пішов дощ, мала день на відновлення після ЛКУ, а у вівторок вже їхали в гори. Але про це в наступній публікації ;)

Всім добра та посмішок! До зустрічі на нових стартах!