Зимовий Чемпіонат України в м.Ужгород та крос-кантрі в Одесі
Вдало виступивши минулого року на двох офіційних стартах в Рівному та Кам'янці-Подільському, вирішила в 2017 проїхати кілька основних по профікам. А чому б і ні? В рівненській області жінок у велоспорті немає взагалі! І це сумно... потрібно підтримувати спорт, тож тепер мій календар включає старти ФВСУ. Любительські старти також є, але обирала тільки самі най- найулюбленіші, одразу скажу що ЛКУ не в пріоритеті. Дехто запитує для чого мені оф.спорт. Відповім - для досвіду. Тим більше що зазвичай в федерації за одні вихідні по два-три старти. Взагалі профіт! Траси звісно ж не такі кайфові як в нас, в аматорів, проте компашка цікава як кількістю так і якістю. Про траси хочу окремо сказати (Ужгорода це не стосується!!!. Чесно, такого унинья яке трапляється на оф.стартах я не люблю. Крос-кантрі по місту як в Одесі, Кам'янці - це треш і угар, вони мене заганяють в депресію, бажання стартувати зникає, а бойовий настрій падає нижче плінтуса, відповідно це позначається на тому як я проїжджаю гонку. І не тільки в мене!!! Тому, якщо організатори подібних змагань читають цей текст, будь ласка, знайдіть якусь місцину за містом! А якщо потрібно "засвітитись" перед місцянами - парад по місту зробіть в день приїзду, а гонку, як в Ужгороді, десь на околиці.
Повертаюсь до самих змагань.
Отже, плідно попрацювавши всю зиму, виконала норматив КМС не тільки по вело, але й по становій тязі. Навіть подумати не могла що потраплю в пауерліфтинг. Правду кажуть що з ким поведешся від того й наберешся, робота в фітнес-клубі зробила своє - я підсіла на залізо. Окрім тренажерного залу, крутила станок і багато бігала - на вулиці, на біговій доріжці, навіть увісні. Коли траплялась нагода виїжджати на вело - не втрачала її. Під час перших виїздів на шосе відчувала багато сили в ногах, пульс теж показував непогані цифри. Та я добре розуміла що через відсутність необхідного накату і набору висоти форма в мене не найкраща в порівнянні зі спортсменами з якими мені доведеться боротись. Хоча в порівнянні з початком сезону 2016року їдеться краще, отже я стала сильнішою.
Тренери з ДЮСШ№5 В'ячеслав Олексійович та Олег В'ячеславович Федорчук, влаштували нам міні збори в Ужгороді. Не знаю скільки накатала за 10 днів перебування на Закарпатті, але задоволення від своїх перших зборів отримала. Щодня їздили на тренування на "Шахту" та в підйом до будиночка лісника, який веде на Антоловецьку поляну. Згадала марафон Король Гір, який підсадив мене на гонки. Гарно було!
Сам чемпіонат по крос-кантрі проводився на легендарній "Шахті", одній з самих складних трас в нашій країні. Вона включає багато технічних елементів та силових ділянок, які вимагають майстерного володіння байком та тілом. Прикатувати трасу набагато цікавіше з компанією ніж вдвох чи взагалі наодинці, а якщо та компанія не лише нормально вкручує, а й техніку їде непогано, то можна добре прокачатись. Проїжджала повільно, не дуже технічно, але ж їхала, вдалось це завдяки юніорам з нашої ДЮСШ. Бачила як 15-17-річні хлопці літали на Шахтинських трамплінах, так наче з дитинства цим займаються, і мені, дорослій тьоті, було б соромно не проїхати те що проїжджали вони. Тепер я зрозуміла чому Кейт Кортні і решта дівчат-прорайдерів світового рівня тренуються з юніорами. Прониклась командним духом, дуже мотивує коли тебе підбадьорюють перед стартом і буквально наказують вальошити. Дивишся в ті очі і мусиш вальошити на все бабло, якого дуже мало.
Зимовий чемп в Ужгороді проїхала поганенько, розраховувала на кращі результати, переоцінила трішечки свою форму. Мала лише 7-9 місця з 15 жінок. Про відчуття та про те як мені їхалось не буду розписувати, скажу лише що було важко, але на останньому КК їхалось краще ніж на першому. На першому ХСО декілька кіл їхали парою з Анною Вергелес, потішили вболівальників. Шкода що командної роботи не було, все ж Аня зараз більш розкатана.
Про трасу не маю що сказати окрім як: "Траса - цукерочка!!! Дайте ще!!"
Зовсім не хотілося їхати з Ужгорода. Надто це місто запало мені в серце, я б там оселилась. Люди дуже привітні і позитивні. Вразила любов закарпатців до квітів. На кожному подвір'ї по декілька дерев магнолії, коври первоцвітів, нарцисів, мускарі, неймовірної краси лимонник. Аромати просто божественні!
Повернулись в Рівне, тиждень покатались між дощами\снігами\буревіями і махнули в Одесу.
Як я чекала на цю поїздку!! 8 годин в автобусі і ми на місці. Я у стані переварених макоронів поїхала з Дімою Соколовим дивитись трасу, яка проходила на так званому "Глечику" на узбережжі моря.
Траса включала в себе частину тамтешніх дх-трас. Тільки деякі ділянки їхались проти шерсті, наприклад спуск з контрами був підйомом. Дуже "цікаве" рішення, особливо враховуюючи що підйомів там і без того вдосталь. В двох місцях потрібно було подолати водостоки шириною приблизно 40см, з гострими бетонними краями, стрибати через них не ризикувала, карбо-обід дорога річ... На трасі мені сподобався кльовий трамплін через канаву і спуск з сходинками з дерева в повороті. Для тренування техніки дх траса хороша, а от для ХСО так собі.
Нам потрібно було проїхати 1й етап ЧУ (еліміатор), ЧУ (дуал-слалом), 1й етап Кубку України (ХСО).
Елімінатор їхали в шторм, тому заїздів не було. По кваліфікації присвоїли місця та й по тому.
Слалом їхали в дощ по розмоченій глині. Через те що слабо проїхала кваліфікацію, потрапила в заїзд з Наталею Кромпець. Наталя обрала швидшу і зрічнішу доріжку і вправно обійшла мене в повороті не лишивши шансів на перемогу в заїзді. Хоча я майже не відстала від неї. На слаломі маю 7 результат.
Перед стартом ХСО, поїхала на оглядове коло, але сталась невеличка халепа. Через підігнутий ще в Рівному на дх-трасі крюк, перекидка скинула ланцюг між колесом та касетою. Пощастило що поряд стояв Сергій Рисенко, який ну дуже вправно все виправив, порівнявши крюк руками. Вдома мій Дмитро сказав що спец.машинкою не завжди так вирівняєш)). Чемпіон врятував мою участь в ХСО. Мегаподяка за допомогу!!
Старт. Якась смуга невдач переслідувала мене всі три дні в Одесі... Покриття на трасі - глина. На оглядовому колі трішечки походила пішки вгору і забила шипи болотом. Приїхавши на старт не вичистила його з взуття і вгадайте що сталось? Правильно - Оля програла старт, поки встібнулась вперед поїхали майже всі. Від хвилювання пульс зашкалював, я добряче накосячила на першому колі і від того ще більше хвилювалась і перегоріла вже на другому колі. Відчула мандражи по всьому тілу і зрозуміла що я вже "приїхала". Втрачала через це - і час і сили. Мотивували їхати вболівальники, як завжди!))
Не пішли мені ці змагання, нажаль. Проїхавши те ХСО я "наїлася" тааак наче проїхала трасу Мега в Пилипці. А їхала 1год.37хв. П'яте коло я повзла як черепашка і вперше хотіла, щоб мене округлив лідер, бо на шостому колі я б точно вирубилась десь під кущиком. В результаті - шосте місце. Що тут скажеш - слабенько.
Зі спорт-харчування використала Isodrinx, Endurosnack і Magneslife. Останній допоміг доїхати фінальне коло. Також спробувала новий продукт від нутренд 7500AAKG в капсулах, хороша річ. Підходить як для тренувань так і для змагань, від цього предтрена немає відчуття що тебе "ковбасить", навпаки відчувається легкість. Рекомендую спробувати.
Моя карбо-пташечка - Specialized Era відпрацювала на 100%, дуже нею задоволена і не хочу розлучатись, але я їй вже мабуть трохи набридла тому ровер проситься в інші добрі руки!
Тепер про враження від поїздки, а вони в мене неоднозначні - ніби й гонку профукала маю бути засмучена, від траси не в захваті, але в той же час знову трішечки прокачала скілл на кікері і це є гуд. Хотіла в останній день скупнутись в морі, але не мала часу, тому є відчуття незавершеної справи, потрібно повернутись наступного року і все ж окунутись у весняне море. Не можу змовчати про позитивчик, якого добряче внесли тернопільські жіночки - Кромпець, Слободян і хороша дівчинка Христина, ми з ними мешкали в одній кімнаті. Не знаю чому дехто говорив що Наталя "нєулибчівая"... Ця баришня просто душа компанії і дуже позитивна людина, так само й Іра. Рада що познайомились ближче з дівчатами.
Наступні змагання знову під егідою ФВСУ, цього разу в Харкові. Сподіваюсь що гонка ХСО буде на ЛКУ-шній трасі. І взагалі, мабуть настав час офіційні старти проводити на любительських крос-кантрійних трасах, головне почати нормально співпрацювати з любителями - допомагати готувати траси, тоді буде взаємна підтримка! І на офіційних стартах будуть маршали, фотографи, спонсори, атмосфера свята і решта хорошого що є в аматорському спорті ;)
До зустрічі на нових стартах!
Всім добра та посмішок і звісно ж - будьте крепкі! :)
Фото - Николай Степанов, dobryi, Uzhgorod Bicycle Culture
Повертаюсь до самих змагань.
Отже, плідно попрацювавши всю зиму, виконала норматив КМС не тільки по вело, але й по становій тязі. Навіть подумати не могла що потраплю в пауерліфтинг. Правду кажуть що з ким поведешся від того й наберешся, робота в фітнес-клубі зробила своє - я підсіла на залізо. Окрім тренажерного залу, крутила станок і багато бігала - на вулиці, на біговій доріжці, навіть увісні. Коли траплялась нагода виїжджати на вело - не втрачала її. Під час перших виїздів на шосе відчувала багато сили в ногах, пульс теж показував непогані цифри. Та я добре розуміла що через відсутність необхідного накату і набору висоти форма в мене не найкраща в порівнянні зі спортсменами з якими мені доведеться боротись. Хоча в порівнянні з початком сезону 2016року їдеться краще, отже я стала сильнішою.
Тренери з ДЮСШ№5 В'ячеслав Олексійович та Олег В'ячеславович Федорчук, влаштували нам міні збори в Ужгороді. Не знаю скільки накатала за 10 днів перебування на Закарпатті, але задоволення від своїх перших зборів отримала. Щодня їздили на тренування на "Шахту" та в підйом до будиночка лісника, який веде на Антоловецьку поляну. Згадала марафон Король Гір, який підсадив мене на гонки. Гарно було!
Сам чемпіонат по крос-кантрі проводився на легендарній "Шахті", одній з самих складних трас в нашій країні. Вона включає багато технічних елементів та силових ділянок, які вимагають майстерного володіння байком та тілом. Прикатувати трасу набагато цікавіше з компанією ніж вдвох чи взагалі наодинці, а якщо та компанія не лише нормально вкручує, а й техніку їде непогано, то можна добре прокачатись. Проїжджала повільно, не дуже технічно, але ж їхала, вдалось це завдяки юніорам з нашої ДЮСШ. Бачила як 15-17-річні хлопці літали на Шахтинських трамплінах, так наче з дитинства цим займаються, і мені, дорослій тьоті, було б соромно не проїхати те що проїжджали вони. Тепер я зрозуміла чому Кейт Кортні і решта дівчат-прорайдерів світового рівня тренуються з юніорами. Прониклась командним духом, дуже мотивує коли тебе підбадьорюють перед стартом і буквально наказують вальошити. Дивишся в ті очі і мусиш вальошити на все бабло, якого дуже мало.
Зимовий чемп в Ужгороді проїхала поганенько, розраховувала на кращі результати, переоцінила трішечки свою форму. Мала лише 7-9 місця з 15 жінок. Про відчуття та про те як мені їхалось не буду розписувати, скажу лише що було важко, але на останньому КК їхалось краще ніж на першому. На першому ХСО декілька кіл їхали парою з Анною Вергелес, потішили вболівальників. Шкода що командної роботи не було, все ж Аня зараз більш розкатана.
Про трасу не маю що сказати окрім як: "Траса - цукерочка!!! Дайте ще!!"
Зовсім не хотілося їхати з Ужгорода. Надто це місто запало мені в серце, я б там оселилась. Люди дуже привітні і позитивні. Вразила любов закарпатців до квітів. На кожному подвір'ї по декілька дерев магнолії, коври первоцвітів, нарцисів, мускарі, неймовірної краси лимонник. Аромати просто божественні!
Повернулись в Рівне, тиждень покатались між дощами\снігами\буревіями і махнули в Одесу.
Як я чекала на цю поїздку!! 8 годин в автобусі і ми на місці. Я у стані переварених макоронів поїхала з Дімою Соколовим дивитись трасу, яка проходила на так званому "Глечику" на узбережжі моря.
Траса включала в себе частину тамтешніх дх-трас. Тільки деякі ділянки їхались проти шерсті, наприклад спуск з контрами був підйомом. Дуже "цікаве" рішення, особливо враховуюючи що підйомів там і без того вдосталь. В двох місцях потрібно було подолати водостоки шириною приблизно 40см, з гострими бетонними краями, стрибати через них не ризикувала, карбо-обід дорога річ... На трасі мені сподобався кльовий трамплін через канаву і спуск з сходинками з дерева в повороті. Для тренування техніки дх траса хороша, а от для ХСО так собі.
Нам потрібно було проїхати 1й етап ЧУ (еліміатор), ЧУ (дуал-слалом), 1й етап Кубку України (ХСО).
Елімінатор їхали в шторм, тому заїздів не було. По кваліфікації присвоїли місця та й по тому.
Слалом їхали в дощ по розмоченій глині. Через те що слабо проїхала кваліфікацію, потрапила в заїзд з Наталею Кромпець. Наталя обрала швидшу і зрічнішу доріжку і вправно обійшла мене в повороті не лишивши шансів на перемогу в заїзді. Хоча я майже не відстала від неї. На слаломі маю 7 результат.
Перед стартом ХСО, поїхала на оглядове коло, але сталась невеличка халепа. Через підігнутий ще в Рівному на дх-трасі крюк, перекидка скинула ланцюг між колесом та касетою. Пощастило що поряд стояв Сергій Рисенко, який ну дуже вправно все виправив, порівнявши крюк руками. Вдома мій Дмитро сказав що спец.машинкою не завжди так вирівняєш)). Чемпіон врятував мою участь в ХСО. Мегаподяка за допомогу!!
Старт. Якась смуга невдач переслідувала мене всі три дні в Одесі... Покриття на трасі - глина. На оглядовому колі трішечки походила пішки вгору і забила шипи болотом. Приїхавши на старт не вичистила його з взуття і вгадайте що сталось? Правильно - Оля програла старт, поки встібнулась вперед поїхали майже всі. Від хвилювання пульс зашкалював, я добряче накосячила на першому колі і від того ще більше хвилювалась і перегоріла вже на другому колі. Відчула мандражи по всьому тілу і зрозуміла що я вже "приїхала". Втрачала через це - і час і сили. Мотивували їхати вболівальники, як завжди!))
Не пішли мені ці змагання, нажаль. Проїхавши те ХСО я "наїлася" тааак наче проїхала трасу Мега в Пилипці. А їхала 1год.37хв. П'яте коло я повзла як черепашка і вперше хотіла, щоб мене округлив лідер, бо на шостому колі я б точно вирубилась десь під кущиком. В результаті - шосте місце. Що тут скажеш - слабенько.
Зі спорт-харчування використала Isodrinx, Endurosnack і Magneslife. Останній допоміг доїхати фінальне коло. Також спробувала новий продукт від нутренд 7500AAKG в капсулах, хороша річ. Підходить як для тренувань так і для змагань, від цього предтрена немає відчуття що тебе "ковбасить", навпаки відчувається легкість. Рекомендую спробувати.
Моя карбо-пташечка - Specialized Era відпрацювала на 100%, дуже нею задоволена і не хочу розлучатись, але я їй вже мабуть трохи набридла тому ровер проситься в інші добрі руки!
Тепер про враження від поїздки, а вони в мене неоднозначні - ніби й гонку профукала маю бути засмучена, від траси не в захваті, але в той же час знову трішечки прокачала скілл на кікері і це є гуд. Хотіла в останній день скупнутись в морі, але не мала часу, тому є відчуття незавершеної справи, потрібно повернутись наступного року і все ж окунутись у весняне море. Не можу змовчати про позитивчик, якого добряче внесли тернопільські жіночки - Кромпець, Слободян і хороша дівчинка Христина, ми з ними мешкали в одній кімнаті. Не знаю чому дехто говорив що Наталя "нєулибчівая"... Ця баришня просто душа компанії і дуже позитивна людина, так само й Іра. Рада що познайомились ближче з дівчатами.
Наступні змагання знову під егідою ФВСУ, цього разу в Харкові. Сподіваюсь що гонка ХСО буде на ЛКУ-шній трасі. І взагалі, мабуть настав час офіційні старти проводити на любительських крос-кантрійних трасах, головне почати нормально співпрацювати з любителями - допомагати готувати траси, тоді буде взаємна підтримка! І на офіційних стартах будуть маршали, фотографи, спонсори, атмосфера свята і решта хорошого що є в аматорському спорті ;)
До зустрічі на нових стартах!
Всім добра та посмішок і звісно ж - будьте крепкі! :)
Фото - Николай Степанов, dobryi, Uzhgorod Bicycle Culture
Коментарі
Дописати коментар