"Перша сотня", Львів
Минулого року не вдалося відвідати цю подію через подорож по Карпатам, але в цьому сезоні внесла Львівську Першу сотню в календар обов*язкових гонок.
Добирались до Львова електричкою в якій вдалося подрімати, загальне самопочуття було так собі. Після того як перехворіла спочатку запаленням легень, а потім ангіною їхалось не дуже, ніяк не могла розкататись. Тому особливо на результат не розраховувала, їхала більше в розвідку для наступного року і як розкатку перед кантрійним сезоном.
Атмосфера у Львові була велосипедна :), більше ніж 200 роверистів приїхали на старт, хм розмах вражає, настрій трохи піднявся від того всього, але всеодно якось впадло було вкручувати :) єдиний фак був з погодою, короткочасні дощі в прогнозі не радували.
Старт був за містом, тому туди від центру їхали колоною із супроводом, по дорозі всі перехрестя перекривали для нас ГАЇ та байкери, водії були не в захваті від тої критичної маси на роверах, але що поробиш така їхня доля :).
Далі все як в тумані... Старт, сідаємо в групу до наших рівненських, швидкість 32-40, розбиті дороги, попереду якесь чудо "болтается как говно в проруби" (доречі те чудо було без номера, тобто їхало воно поза заліком, заважало учасникам марафону) чудо послане в зад групи, пульс захмарний 185-195 уд\хв, розумію, що не витримаю в такому темпі до фініша, тому прошу свого Діму скинути і відпускаємо свій експрес... Шкода, так гарно їхали...
До першого КП доїхали вдвох, потім почався дощ і коли я зупинилась одягти дощовик мене обійшла суперниця, добирати її не було вже ні сил, ні бажання. Покотились далі. Настрій кепський, крутити не хочу і не можу, послухавши від свого чоловіка яка я унилая гагажга і що мене дрюкнули як паслєднього лоха, витерла шмарклі, щось там поїла і почала з останніх сил крутити. Потім наздогнали групу з Сапфірою, так добре їхалось, спокійний рівний темп, ніхто не смикається, проїхали з ними трохи і я знову налажала...заколихало мене колесо за яким сиділа і я практично заснула, в*їхала під руль свому Дімі, мене кидануло і я впала, збила хлопця що їхав за мною, а за декілька секунд в мене лежачу в*їхав ще один шосер, видно теж заснув і не побачив що попереду вже прилягли "до землі сілушкі богатирской набрацца" :)... Далі було вирішено просто потихеньку доїжджати до фінішу. По дорозі бачили Сапфіру, щось не пощастило нам з нею на цій сотці, правда я "отделалась легким испугом", а от вона добряче постраждала.
На фініш заїхала 4та в жіночому заліку, за 4год.16хв. Результат відстій, наступного разу краще підготуюсь фізично і морально.
Фініш
Організація сотки була на дуже високому рівні! Молодці, так тримати. Харчі на фініші теж були дуже смачні, але мало :) А магніт з котами-мотиваторами просто бімба! Я тащусь від рудих котиків! :)
Ніби все.
Ось так я тупо тупила як артапєд на Львівській Першій сотні, але я не впала у відчай, просто тоді не було настрою від того що не було сил, попереду цілий сезон, ще встигну :)
До зустрічі на нових стартах!
Добирались до Львова електричкою в якій вдалося подрімати, загальне самопочуття було так собі. Після того як перехворіла спочатку запаленням легень, а потім ангіною їхалось не дуже, ніяк не могла розкататись. Тому особливо на результат не розраховувала, їхала більше в розвідку для наступного року і як розкатку перед кантрійним сезоном.
Атмосфера у Львові була велосипедна :), більше ніж 200 роверистів приїхали на старт, хм розмах вражає, настрій трохи піднявся від того всього, але всеодно якось впадло було вкручувати :) єдиний фак був з погодою, короткочасні дощі в прогнозі не радували.
Старт був за містом, тому туди від центру їхали колоною із супроводом, по дорозі всі перехрестя перекривали для нас ГАЇ та байкери, водії були не в захваті від тої критичної маси на роверах, але що поробиш така їхня доля :).
Далі все як в тумані... Старт, сідаємо в групу до наших рівненських, швидкість 32-40, розбиті дороги, попереду якесь чудо "болтается как говно в проруби" (доречі те чудо було без номера, тобто їхало воно поза заліком, заважало учасникам марафону) чудо послане в зад групи, пульс захмарний 185-195 уд\хв, розумію, що не витримаю в такому темпі до фініша, тому прошу свого Діму скинути і відпускаємо свій експрес... Шкода, так гарно їхали...
До першого КП доїхали вдвох, потім почався дощ і коли я зупинилась одягти дощовик мене обійшла суперниця, добирати її не було вже ні сил, ні бажання. Покотились далі. Настрій кепський, крутити не хочу і не можу, послухавши від свого чоловіка яка я унилая гагажга і що мене дрюкнули як паслєднього лоха, витерла шмарклі, щось там поїла і почала з останніх сил крутити. Потім наздогнали групу з Сапфірою, так добре їхалось, спокійний рівний темп, ніхто не смикається, проїхали з ними трохи і я знову налажала...заколихало мене колесо за яким сиділа і я практично заснула, в*їхала під руль свому Дімі, мене кидануло і я впала, збила хлопця що їхав за мною, а за декілька секунд в мене лежачу в*їхав ще один шосер, видно теж заснув і не побачив що попереду вже прилягли "до землі сілушкі богатирской набрацца" :)... Далі було вирішено просто потихеньку доїжджати до фінішу. По дорозі бачили Сапфіру, щось не пощастило нам з нею на цій сотці, правда я "отделалась легким испугом", а от вона добряче постраждала.
На фініш заїхала 4та в жіночому заліку, за 4год.16хв. Результат відстій, наступного разу краще підготуюсь фізично і морально.
Фініш
Ось так я тупо тупила як артапєд на Львівській Першій сотні, але я не впала у відчай, просто тоді не було настрою від того що не було сил, попереду цілий сезон, ще встигну :)
До зустрічі на нових стартах!
Коментарі
Дописати коментар