3 етап ЛКУ "Дідькові стежки" м.Вінниця
Кантрі у Вінниці не буває нудним, місцева кантрійна компанія знає толк в будівництві цікавих техелементів і щороку готує нові "вкусняшки". В минулому році нажаль в мене "штото пошло нє так" і моя гонка закінчилась на першому колі, з вивихом ключиці.
В неділю старт, приїхали в суботу щоб прикатати нові ділянки і допрацювати минулорічні. Ночували в палатках на стартовій, знову романтика - вогнище, намет та комарі :)
Зранку поснідала вівсянкою зі згущеним молоком та кавою, потім ще походила з тарілкою макарошок, подивилась на заїзд початківців, бо за столом їжа поперек горла ставала, а так вдалось з*їсти всю порцію...
Старт заплановано на 13.00, на вулиці спека, до старту так зморилась що хотіла швидше відкатати і йти спати.
Цього разу стартувала без лаж, що радує, але підйом пішов дуже тяжко, як і перше коло, не знаю в чому справа була. Вирішила перше коло не вкручувати і їхати в легкому темпі , відпрацьовувати підйоми і обережно проїжджати техніку.
В якийсь момент розслабилась і зачепившись педаллю за колоду на стежці не змогла втримати байк, переднє колесо знесло по схилу і "опа-чірік", мало не скотившись у рів дуже сильно вдарилась коліном. Не те я прикатувала, замість трампліну треба було стежки прикатувати)))) Швидко піднялась, болить, але ніби нога працює. Сіла на байк, давай крутити, а в коліні неймовірний біль і відчуття ніби воно кудись вивалюється. Спинилась, оглянула ще раз ногу, та ніби немає вивиху, все ок. В пам*яті майнули минулорічні спогади, шо апять? Ні, тільки не це...сходити не буду, догребу до фініша якось, а там вже гляну що з ногою. Переживала як їхатиму техелементи, каміння, трамплін, чи не буде боліти нога, але все було добре, біль відчувала тільки при згинанні та підтягуванні.
Крутила в півтори ноги, підтягувати правою ногою не могла, тому більше працювала лівою. Коли побачила Іру з Одеси зрозуміла що маю шанс заїхати на подіум. Зібралась, включила "тєрпєлку" і почала вибирати відставання.
В той момент я їхала на 4 позиції, майже добрала суперницю, та на одному з підйомів невдало вибрала траєкторію і затикнулась біля дерева. Довелось бігти вверх....а бігти не можу, боляче, якось дошкутильгала, поставила собі завдання більше ніде не спішуватись бо буде біда...
Іра на той момент вже зникла з поля зору. Ну я у відчай не впала, житухи і терплячки вистачило щоб вибрати відставання і потім ще кинути кілька хвилин. Було не легко, спека вбивала і коли вболівальники пропонували "душ"я не відмовлялась, холодна вода на спину бадьорИла.
Техелементи проїхала всі, правда не завжди могла потрапити на дроп в лісі, на спуску перед місточком (там де багато хто намагався зрізати). Найбільше страху наводив місток (маю таку фобію...боюсь місточків, навіть пішки стрьомно по ним ходити).
Дуже сподобався спуск на стартову і кам*яна секція перед містком, волрайди в лісі взагалі проїжджала кайфуючи на кожному колі :)
Минулорічні проблемні місця проїхала не задумуючись, зараз навіть не розумію чого я боялась.
Дуже рада що позбулась страху, велику роль в цьому зіграв новий байк, все-таки підвіс це тєма :)
Байк працював справно, тиск в амортах\покришках підібрала ідеальний, з перемиканням все ок, завдяки змазці Hanseline ланцюг чистий, не хрустить. По спорт харчуванню 2 magneslife (один перед стартом і другий під час гонки) та 2 carbosneck і перед стартом з*їла ендурік.
Діма Петров теж фінішував на третій позиції, ми не залишили подіум без прорайдерів Specialized Україна :)
Гарна гонка в гарній компанії. Була рада знову побачити старих знайомих, познайомитись з новими людьми.
Дякую фотографам за чудові фото і моїм спонсорам\партнерам за підтримку: Specialized Ukraine, Nutrend Ukraine, Slime & Hanseline, КТС.
До нових зустрічей на стартах!
Цього разу все пройшло по плану (майже). А він був простим:
1. Їхати все по основній траєкторії, без чікенів, своїм темпом
2. Фінішувати в призах :)
В неділю старт, приїхали в суботу щоб прикатати нові ділянки і допрацювати минулорічні. Ночували в палатках на стартовій, знову романтика - вогнище, намет та комарі :)
Зранку поснідала вівсянкою зі згущеним молоком та кавою, потім ще походила з тарілкою макарошок, подивилась на заїзд початківців, бо за столом їжа поперек горла ставала, а так вдалось з*їсти всю порцію...
Старт заплановано на 13.00, на вулиці спека, до старту так зморилась що хотіла швидше відкатати і йти спати.
Цього разу стартувала без лаж, що радує, але підйом пішов дуже тяжко, як і перше коло, не знаю в чому справа була. Вирішила перше коло не вкручувати і їхати в легкому темпі , відпрацьовувати підйоми і обережно проїжджати техніку.
В якийсь момент розслабилась і зачепившись педаллю за колоду на стежці не змогла втримати байк, переднє колесо знесло по схилу і "опа-чірік", мало не скотившись у рів дуже сильно вдарилась коліном. Не те я прикатувала, замість трампліну треба було стежки прикатувати)))) Швидко піднялась, болить, але ніби нога працює. Сіла на байк, давай крутити, а в коліні неймовірний біль і відчуття ніби воно кудись вивалюється. Спинилась, оглянула ще раз ногу, та ніби немає вивиху, все ок. В пам*яті майнули минулорічні спогади, шо апять? Ні, тільки не це...сходити не буду, догребу до фініша якось, а там вже гляну що з ногою. Переживала як їхатиму техелементи, каміння, трамплін, чи не буде боліти нога, але все було добре, біль відчувала тільки при згинанні та підтягуванні.
В той момент я їхала на 4 позиції, майже добрала суперницю, та на одному з підйомів невдало вибрала траєкторію і затикнулась біля дерева. Довелось бігти вверх....а бігти не можу, боляче, якось дошкутильгала, поставила собі завдання більше ніде не спішуватись бо буде біда...
Іра на той момент вже зникла з поля зору. Ну я у відчай не впала, житухи і терплячки вистачило щоб вибрати відставання і потім ще кинути кілька хвилин. Було не легко, спека вбивала і коли вболівальники пропонували "душ"я не відмовлялась, холодна вода на спину бадьорИла.
Техелементи проїхала всі, правда не завжди могла потрапити на дроп в лісі, на спуску перед місточком (там де багато хто намагався зрізати). Найбільше страху наводив місток (маю таку фобію...боюсь місточків, навіть пішки стрьомно по ним ходити).
Дуже сподобався спуск на стартову і кам*яна секція перед містком, волрайди в лісі взагалі проїжджала кайфуючи на кожному колі :)
Дуже рада що позбулась страху, велику роль в цьому зіграв новий байк, все-таки підвіс це тєма :)
Байк працював справно, тиск в амортах\покришках підібрала ідеальний, з перемиканням все ок, завдяки змазці Hanseline ланцюг чистий, не хрустить. По спорт харчуванню 2 magneslife (один перед стартом і другий під час гонки) та 2 carbosneck і перед стартом з*їла ендурік.
ВінТім молодці, траса супер! Насправді додавати ще якусь техніку мабуть і не потрібно, кому хочеться більше адреналіну - відпусти гальма і додай швидкості :)
Організація на високому рівні, на стартовій було все що потрібно - вода, ізотонік від Nutrend, печиво і банани :)Діма Петров теж фінішував на третій позиції, ми не залишили подіум без прорайдерів Specialized Україна :)
Гарна гонка в гарній компанії. Була рада знову побачити старих знайомих, познайомитись з новими людьми.
Дякую фотографам за чудові фото і моїм спонсорам\партнерам за підтримку: Specialized Ukraine, Nutrend Ukraine, Slime & Hanseline, КТС.
До нових зустрічей на стартах!
Коментарі
Дописати коментар