ЛЧУ з крос-кантрі, м.Київ

Пафосна гонка, з гарною організацією, яку не хотілось пропускати :)
Траса проста, без складних технічних елементів, є два торчка і два спуски, більше для підходить для "лосів".
Зазвичай на кантрі їздимо разом з чоловіком, проте цього разу вирішили що до Києва я саменька доберусь без проблем. А по самому місту можна і по треку на sigma mobille :)

Після роботи зібрала рюкзак і погнала на вокзал, загрузилась в потяг, спати...а спати не можу, засинаю і одразу прокидаюсь, і так до ранку. На пероні зустріла Юру Тимцо, він провів до старту, за ним проїхала оглядове коло. Юра застерігав бути обережною на саме Тому спуску, я так і зробила, проїхала його декілька раз.

Крутий, з вимоїною, вкатаний, сипучий спуск. Нічого особливого...але саме на ньому я примудрилась зламати руку... Лідирувала всю гонку, їхала останнє коло обережно. Не розумію як то сталось, мабуть занадто гальмувала, занесло зад і я боком попала на вимоїну, ну а далі кульбіти вниз...

В момент падіння в мене життя перед очима промайнуло, так боляче і так стрьомно я ще ніколи в житті не падала :\ Коли сповзла вниз одразу перевірила байк, вболівальники спитали чи я себе норм почуваю, відповіла що все гуд, сіла та й поїхала. Відчуваю що болить рука, біль такий як боліло коліно, коли у Вінниці прилягла, подумала що вивих. Сходити сенсу немає - лідирую, до фініша півкола, та якось докручу... Якось докрутила... Навіть намагалась втримати хоч друге місце, на асфальтному підйомі. Дівчина обійшла мене, але дивлюсь що вона якось ну дуууже туго їде вгору, вирішила накинути передачку, вибрала розрив десь метрів 200, сіла на колесо, проте я занадто рано пішла на обгін, і це була фатальна помилка, вона (така нехароша ;)) накинула передачку, стала на ноги і всеодно мене обійшла )))
Після фінішу пішла до лікарів - перелом, травмпункт, гіпс. Трошечки не встигла на нагородження, але на тумбу зайшла, хоч і сама.

Гонка сподобалась, організація супер, траса цікава хоч і проста (а що ви хочете від міського парку?), єдине що не очінь то та вимоїна на спуску... вона мені одразу не сподобалась.
Висновки зробила наступні:
1. Більше не їздити на кантрі саменькій, без підтримки. Статись може будь що...
2. Не їздити на кантрі якщо перед цим працюєш чотири десятигодинні зміни підряд, гонка на наступний день - 100% провал, вже не вперше впевнююсь в тому, більше не повторю...

Рада була всіх знову побачити.
Безмежно вдячна команді ВінТім за їхню турботу, справжні друзі. Відвезли в лікарню, привезли назад, накормили і на вокзал закинули. Ви мої герої! :)

До нових зустрічей на стартах!