Драгобрат. Третій етап ЛКУ
Заголовок варто було б написати не так, більше підійде "Воловець - хождение по мукам Красний Верх - Драгобрат.ЛКУ". Зачеплю в звіті ще тему нашого добирання на змагання.
Махнути в Карпати планували одразу після сумського етапу, проте погода щедро сипанула сніжку на хребти і внесла корективи в мої плани. Хотілось звісно поїхати в снігу погуляти, але мета подорожі мала бути інакша - трохи розкататись, поїздити довгі кам'янисті підйомі і такі ж спуски. Тренувальний кемп нажаль відмінили через недобір заявок, а змагання заплановано на 12 червня, приїхати на Драгобрат потрібно за день, щоб подивитись трасу. Як добиратись довго не думала, однозначно своїм ходом з Воловця.
Розділили подорож на два дні, щоб не замучитись.
Були сумніви як краще їхати до Усть-Чорної, через колишній Комсомольськ, тепер Німецька-Мокра)))) чи через Красний Верх. До Німецька-Мокрої треба спускатись по річці, а це вже мокре взуття, та й хто зна який там рівень води, сніг нещодавно зійшов і не одним лиш намоченим взуттям цей відрізок міг закінчитись. Зупинили вибір на маршруті через Красний.
Не дуже люблю цей хребет, тому що попередні дві подорожі в 2013 та 2014рр по ньому були надважкі морально і фізично. Багато потрібно ходити вгору, а інколи і вниз, хоча і штовхання байка теж своєрідне тренування, на деяких марафонах він стає у пригоді.
Минулі рази доводилось ставати з наметами і ночувати на хребті і цього разу я боялась щоб нас не застала ніч до спуску в Усть-Чорну, адже ми їхали без спорядження, лайтовий тріп.
Та й прогноз погоди не дуже тішив - грози грози грози... Трохи стрьомно було, адже їхати по хребту в грозу не найкраща ідея, та й задоволення ніякого, можна тільки застудитись промерзнувши або підшкваритись зловивши блискавку...
До темряви встигли, мабуть завдяки страшній грозовій хмарі, яка наближалась до нас швидше ніж ми до спуску в село... Грім, блискавиці, пронизливий вітер з дощем зробили своє - викид адреналіну в кров притупив біль, втому як рукою зняло, а інстинкт самозбереження змушував вкручувати на максимумі сил, які залишились...
Спуск в Усть-Чорну їхала з величезним задоволенням аж вуха позакладало. На двохпідвісі спускатись легко і в 100500 раз кайфовіше ніж на хардтейлі, хочеться ще і ще, не даремно страждала на хребті і шкода що туди немає підйомника, можна було б кататись вниз хоч увесь день)))
Поїли в досить непоганій як для гір кафешці з дуже смачною піцою (кому треба здам точку ;))
А от ночувати в Усть-Чорній я більше не хочу, співвідношення ціна-якість не виправдало себе.
Наступного дня гори по пояс були в хмарах. Надійшла пропозиція поїхати через Рахів по асфальту, але ж як так? А як же Свидовець? Ні, ми легких шляхів не шукаємо, грому не чути, значить там безпечно, та й в хмарах ще не була)) Свидовець зустрів нас мрякою, туманом, холоднющим вітром.
Нарцисами та неймовірно загадковим шармом смерек котрі наче в молоці купались в тумані.
Це треба побачити на власні очі, зовсім протилежні Карпати цього разу нам відкрились, навіть уявити не могла що цей маршрут зможе мене здивувати так як вперше.
До Драгобрату доїхали досить швидко по відчуттям, заледве знайшли "Оазу", місцеві робітники наче кепкували з нас "Йо, там зверху тая база", "А нащо ви сею дорогою, вам нижньою", 10-20 хвилин пошуків і ми на місці. Поселились на сусідній базі "Оселя" неподалік, ціни прийнятні, чисто, гарно, тепло. Трасу по сухому не подивилась, тому що була голодна як пес і нереально виснажена... Юра Швидкий запрошував на каву, мабуть те запрошення чули вівці на полонинах Свидовця, AC\DC манило, але їсти хотілось більше, пробачте ще раз що не прийшла :)
З Красного Верха ми притягли дощ, який щедро намочив трасу, прикатка була весела. Всім було зрозуміло що крос-кантрі завтра перетвориться ни циклокросс, а біля озера були всі шанси спробувати тріатлон)))
День старту. Дощ не падав, але було дууже багато болота. Старт зайшов непогано, можна було і більше викладатись, сили в ногах ніби ще були, проте дихати було важкувато, мабуть саме через це проїхала трасу таким темпом.
Від траси враження тільки позитивні, сподобались кореневі секції, фасттрак справлявся на ура, навіть в розмиті підйомчики в основному витягувала.
Чесно зізнаюсь, що було достатньо місць де доводилось бігати чи підгрібати ногою як на біговелі :) Це мене трохи засмучувало, були якісь нереальні тупняки на першому колі на елементарних ділянках, як от спуск до струмка. На решті кіл проїжджала вже більше всього - от вам і прикатка в одне коло)))
З кожним колом знаходила не вбиті в какаху траєкторії по мохам і виїжджала завдяки цьому багато слизьких ньюансів.
Помітила що коли переднє колесо ловило щеплення з грунтом, то вже було більше шансів не буксанути в болоті.
По протоколу фінішувала другою, хоча по факту знову третя, стабільність, туди її...
Висновки
1. На Красний Верх ніні аж поки знову не станеться амнезія і я захочу освіжити спогади.
2. Трасу треба нормально прикатувати, дрючка рішає всі проблеми краб-кантріли, от як по 5-7 раз тех.елементи катаєш так і трасу в лайт-режимі 5-7 кіл треба проїхати.
3. Більше інтервалів катати.
4. Знову махнути в Карпати, бажано як найскоріше і не забути цього разу замовити файну погоду.
5. Бігові тренування в міжсезоння - це виграні\не втрачені секунди на змаганнях де доводиться інколи пробігтись.
6. Дуже задоволена поїздкою, вражена що приїхали майже всі хто реєструвався і надзвичайно рада що Стежки цього року будуть, і будуть під опікою байкпорталівської команди.
7. Цей івент і тріп по горам для мене стали шикарним тренуванням до багатоденки, адже їду в категорії "мужикі", а там конкуренція огого)))
Дякую організаторам за етот празднік жизні!!! Була дуже рада знову всіх зустріти!
Всім добра та посмішок! До зустрічі на нових стартах!
Махнути в Карпати планували одразу після сумського етапу, проте погода щедро сипанула сніжку на хребти і внесла корективи в мої плани. Хотілось звісно поїхати в снігу погуляти, але мета подорожі мала бути інакша - трохи розкататись, поїздити довгі кам'янисті підйомі і такі ж спуски. Тренувальний кемп нажаль відмінили через недобір заявок, а змагання заплановано на 12 червня, приїхати на Драгобрат потрібно за день, щоб подивитись трасу. Як добиратись довго не думала, однозначно своїм ходом з Воловця.
Розділили подорож на два дні, щоб не замучитись.
Були сумніви як краще їхати до Усть-Чорної, через колишній Комсомольськ, тепер Німецька-Мокра)))) чи через Красний Верх. До Німецька-Мокрої треба спускатись по річці, а це вже мокре взуття, та й хто зна який там рівень води, сніг нещодавно зійшов і не одним лиш намоченим взуттям цей відрізок міг закінчитись. Зупинили вибір на маршруті через Красний.
Не дуже люблю цей хребет, тому що попередні дві подорожі в 2013 та 2014рр по ньому були надважкі морально і фізично. Багато потрібно ходити вгору, а інколи і вниз, хоча і штовхання байка теж своєрідне тренування, на деяких марафонах він стає у пригоді.
Минулі рази доводилось ставати з наметами і ночувати на хребті і цього разу я боялась щоб нас не застала ніч до спуску в Усть-Чорну, адже ми їхали без спорядження, лайтовий тріп.
Та й прогноз погоди не дуже тішив - грози грози грози... Трохи стрьомно було, адже їхати по хребту в грозу не найкраща ідея, та й задоволення ніякого, можна тільки застудитись промерзнувши або підшкваритись зловивши блискавку...
До темряви встигли, мабуть завдяки страшній грозовій хмарі, яка наближалась до нас швидше ніж ми до спуску в село... Грім, блискавиці, пронизливий вітер з дощем зробили своє - викид адреналіну в кров притупив біль, втому як рукою зняло, а інстинкт самозбереження змушував вкручувати на максимумі сил, які залишились...
Спуск в Усть-Чорну їхала з величезним задоволенням аж вуха позакладало. На двохпідвісі спускатись легко і в 100500 раз кайфовіше ніж на хардтейлі, хочеться ще і ще, не даремно страждала на хребті і шкода що туди немає підйомника, можна було б кататись вниз хоч увесь день)))
Поїли в досить непоганій як для гір кафешці з дуже смачною піцою (кому треба здам точку ;))
А от ночувати в Усть-Чорній я більше не хочу, співвідношення ціна-якість не виправдало себе.
Наступного дня гори по пояс були в хмарах. Надійшла пропозиція поїхати через Рахів по асфальту, але ж як так? А як же Свидовець? Ні, ми легких шляхів не шукаємо, грому не чути, значить там безпечно, та й в хмарах ще не була)) Свидовець зустрів нас мрякою, туманом, холоднющим вітром.
Нарцисами та неймовірно загадковим шармом смерек котрі наче в молоці купались в тумані.
Це треба побачити на власні очі, зовсім протилежні Карпати цього разу нам відкрились, навіть уявити не могла що цей маршрут зможе мене здивувати так як вперше.
До Драгобрату доїхали досить швидко по відчуттям, заледве знайшли "Оазу", місцеві робітники наче кепкували з нас "Йо, там зверху тая база", "А нащо ви сею дорогою, вам нижньою", 10-20 хвилин пошуків і ми на місці. Поселились на сусідній базі "Оселя" неподалік, ціни прийнятні, чисто, гарно, тепло. Трасу по сухому не подивилась, тому що була голодна як пес і нереально виснажена... Юра Швидкий запрошував на каву, мабуть те запрошення чули вівці на полонинах Свидовця, AC\DC манило, але їсти хотілось більше, пробачте ще раз що не прийшла :)
З Красного Верха ми притягли дощ, який щедро намочив трасу, прикатка була весела. Всім було зрозуміло що крос-кантрі завтра перетвориться ни циклокросс, а біля озера були всі шанси спробувати тріатлон)))
День старту. Дощ не падав, але було дууже багато болота. Старт зайшов непогано, можна було і більше викладатись, сили в ногах ніби ще були, проте дихати було важкувато, мабуть саме через це проїхала трасу таким темпом.
Від траси враження тільки позитивні, сподобались кореневі секції, фасттрак справлявся на ура, навіть в розмиті підйомчики в основному витягувала.
Чесно зізнаюсь, що було достатньо місць де доводилось бігати чи підгрібати ногою як на біговелі :) Це мене трохи засмучувало, були якісь нереальні тупняки на першому колі на елементарних ділянках, як от спуск до струмка. На решті кіл проїжджала вже більше всього - от вам і прикатка в одне коло)))
З кожним колом знаходила не вбиті в какаху траєкторії по мохам і виїжджала завдяки цьому багато слизьких ньюансів.
Помітила що коли переднє колесо ловило щеплення з грунтом, то вже було більше шансів не буксанути в болоті.
По протоколу фінішувала другою, хоча по факту знову третя, стабільність, туди її...
Висновки
1. На Красний Верх ніні аж поки знову не станеться амнезія і я захочу освіжити спогади.
2. Трасу треба нормально прикатувати, дрючка рішає всі проблеми краб-кантріли, от як по 5-7 раз тех.елементи катаєш так і трасу в лайт-режимі 5-7 кіл треба проїхати.
3. Більше інтервалів катати.
4. Знову махнути в Карпати, бажано як найскоріше і не забути цього разу замовити файну погоду.
5. Бігові тренування в міжсезоння - це виграні\не втрачені секунди на змаганнях де доводиться інколи пробігтись.
6. Дуже задоволена поїздкою, вражена що приїхали майже всі хто реєструвався і надзвичайно рада що Стежки цього року будуть, і будуть під опікою байкпорталівської команди.
7. Цей івент і тріп по горам для мене стали шикарним тренуванням до багатоденки, адже їду в категорії "мужикі", а там конкуренція огого)))
Дякую організаторам за етот празднік жизні!!! Була дуже рада знову всіх зустріти!
Всім добра та посмішок! До зустрічі на нових стартах!
Коментарі
Дописати коментар