П'ятий етап ЛКУ. Лопушанка

Найлегший етап з усіх і найдивніший. Легкий, тому що траса немає жодних рукотворних технічних елементів, каміння не рахую за техніку, це звична природна особливість карпатських доріг. Набору висоти теж не було, що дуже здивувало, зважаючи на географічне розташування старту. Був тільки підйом від стартової і два незначних підйоми по трасі. Єдине місце де було важко їхати - це мокра стежка в кущах після галявини на першій петлі, там байк прилипав до землі і доводилось ставати на ноги, щоб швидше проїжджати те місце не знижуючи швидкість.

А найдивнішим етап був тому що рідко приїжджаю "під старт". Намагаюсь ночувати в місті де проводиться змагання, щоб виспатись. В потязі жодного разу не вдалось поспати, не можу відключитись хоч бери і пий снодійне. Цього разу спала з перемінним успіхом 2 години, прокинулась з шаленим пульсом, проте на прикатці зрозуміла що можна не хвилюватись, самопочуття стабілізувалось, "нога" теж була і це було дивно.
Тричі проїхала коло, спланувала як буду їхати і чекала на свій старт. Женя організував трибуни в затінку, чудова ідея, рідко трапляється що на старті є місця відпочинку для глядачів і учасників. Взагалі організатори постарались з мінімальними ресурсами зробити гарне свято і їм це вдалось на славу! :)

13.00 Викликають на старт згідно рейтингу, але декому пофіг на правила і вона вважає за норму зайняти чуже місце на старті. Зворотній відлік, старт. Не одразу встібнулась, проте їду друга. "Надя, де ти йолипали? Їдь вперед і роби роздачу, бо я не годна зі старту ввалити, не сьогодні))" Надя, Крісті попереду борються, я ж їду в своєму темпі і намагаюсь не сильно відставати, вперше так спокійно стартувала. Ніхто не обходить, ну і прекрасно. Сінгл в лісі, галявина, бачу дівчат попереду роблю, спробу скоротити відставання. На кам'яному спуску вони від'їхали і зникли з поля зору. Доїжджаю до шпильки біля річки бачу якусь метушню, "Гост" посеред траєкторії, Надя панікує... О_о
- Надя, що сталось? - питаю пригальмувавши, але не зупиняюсь
- Пєдааааль!!!!
- Шо пєдаль?)) - не розумію що трапилось, думала, кренк зламався
- Патєряла пєдаль!!!
- Як???!!
Далі набір нецензурних букв)))

Оу, звісно прикра ситуація :\ Але це шанс, яким гріх не скористатись :)) спорт він такий спорт, ти можеш співчувати супернику коли він потрапив в халепу на трасі, але мусиш навалювати, бо тоді можеш отримати кращу позицію, більше очків в залік))) Так і зробила, робо-баба каже що відставання від першого місця 38 сек. Неочікувано, це ще більше стимулює крутити. На "коліях" хлопчина вболівав додаючи мотивацію "Крісті в полє зрєнія, добавь, а вдруг!" Не знаю хто це був, тому що не дивилась, але дякую за підтримку, щоразу проїжджаючи повз чула якусь "мотивашку".  На третьому колі Крістіна з"явилась в полі зору на коліях, між нами було метрів 200, потім на підйомі перед волрайдами помітила мене "на хвості",  додала швидкості і від"їхала.

Надя мене не добрала, в той день ми їхали практично однаково, зважаючи на профіль траси. Фінішувала другою, чому дуже рада, хоч і перше місце було зовсім поряд))

Потім був бограч в дружній компанії і дорога додому. Після фінішу здавалось що можна було напрягтись і накинути передачку, витерпіти біль в м'язах, такі думки завжди присутні після гонки, особливо коли втоми не відчуваєш. Та насправді, під час заїзду рідко вдається переступити через "не можу", зазвичай відчуваєш що все, тут тобі й смерть)) Маю нове завдання - тренувати больовий поріг. Так і зроблю, наступного тижня поїду в Кваси катати на Петрос, трасу марафону в Рахові, адові підйоми, швидкісні спуски, поблукати "козячими" стежками. Вже в передчутті неймовірних пригод з усіма кантрійними бонусами - краєвидами рідних Карпат, однозначно будуть біль і страждання незалежно від того куди їхати вверх чи вниз))) А на завершення участь в марафоні. Хто має бажання приєднатись до нашого свята любителів укататись в Карпатах пишіть в лс :)

Всім добра та посмішок! До зустрічі на нових стартах!