"Що за кадра!!??" або ''Чемпіонат України по крос-кантрі на короткому колі та міжнародні змагання ХС. (Від ФВСУ)''
Вперше в місті Рівне проводили офіційні змагання по мтб, тому я ніяк не могла пропустити. Також вважаю що маю підтримати зародження мтб школи в рідному місті. Тим більше на чемпі можна отримати спортивний розряд, щоб не дуже відставати від колег в любительському ТОПі, дехто навіть каже що говоритиме зі мною про щось тільки тоді, коли я отримаю КМСУ. Виклик прийнято ;)
Несподівано, ЧУ змістив на другу позицію по важливості марафон в Рахові, який я спершу визначила головним стартом сезону. Щодо результату на ЧУ я особливо не переймалася, хотілось просто поганятись зі спортсменами, засвоїти щось корисне і по можливості заробити трішки очків для області :)
Проводити особливі тренування до чемпа вже не було часу, залишалось підтримати форму накатану в горах і на марафонах. Через 5днів після марафонських вихідних в Києві їхати чемпіонат по ХСО, без спец. підготовки, а лише катаючи тренування для відновлення і при цьому сподіватись на гарний результат, так може тільки безнадійний оптиміст)) Тому налаштувалась на передостаннє місце в протоколі. Виїжджала з молодняком з ДЮСШ на тренування та прикатки траси. Щодо траси, спершу ЧУ планували провести в Карповій долині, я дуже раділа, адже я знаю її ідеально, кожну кротячу нору і скоро знатиму кожного крота в мордочку!! Проте локацію змінили. Синоптики прогнозували дощі, а ''Шеф'' В'ячеслав Олексійович (тренер який організовував змагання) хвилювався щоб учасники не травмувалися в Карповій об дерева. Змагання провели в Бармаках по польовим трейлам. Траса на силову роботу, я б навіть сказала шосейна, постійно маєш навалювати інакше тебе ''з'їдять''. Декілька коротких підйомів, два невеличкі ''вертольотика'' (спуск-підйом) і один дуже великий ''вертольотище'' (швидкісний, довгий спуск після якого підйом, такий самий по градієнту та протяжності). Парочка прямих і жодного техелемента. Нагадує трасу вело-кросу в Кіровограді.
Першими відпрацювали мужики. Гарно їхали 8)
Після них був старт жінок та юніорок.
На старті стою в другому ряді, попереду, згідно рейтингу, еліта українського крос-кантрі і найсильніші жінки на цьому старті - Кромпець, Слободян, Набережна. Про що я думала в той момент? Про суперниць звісно ж, спробувала прикинути свої шанси, спланувати тактику. Знаю що тріо з ІСД має багато здоров'я і, мабуть, нам сьогодні бачитись лише на старті та після фінішу))) Була ще одна сильна спортсменка, Надя Коваленко, з якою декілька раз пересікались на любительських стартах. Решта 'темні конячки', вирішую триматись на старті за лідерами, а там як ''карта ляже'' і на скільки вистачить ''житухи''.
Відлік часу, старт, дуже плавний якийсь старт... Коротке розгінне коло з крутим апхілом, ось тут почалась ''роздача'', далі швидкісний спуск і довгий підйом після нього жіночий ''експрес'' відчутно посипався. Кромпець Наталя одразу неспішно від'їхала в горизонт катати тренування)) Попереду Іра Слободян та Катя Набережна. Мене їхній темп здивував, якось повільно їдуть, накинула передачу і досить швидко наздогнала дівчат. Побачивши мене на колесі вони включились в роботу. ''Так дівчата, сьогодні про салатики ви не поговорити! Працюємо!" - подумала Оля, ''сівши'' в ІСДшний експрес третім вагончиком)) Їхала на колесі, дивилась як катають профікі, видивилась в чому моя скромна перевага і де я можу атакувати, змусивши суперниць піднапрягтись. Скористалась тією перевагою перед виходом на друге коло і вийшла на другу позицію.
- ''Как ты нас доганяешь??"
- "Просто їду!" (с)
Одразу зрозуміла що дівчата не очікували такого повороту, тому що темп відчутно збільшився і вони почали працювати парою проти мене. Так продовжувалось до останнього, шостого кола. В один з підйомів Слободян вийшла вперед і добряче вжарила, Катя не стала за нею чіплятись. Я лишилась з нею, оскільки їхала третім колесом, а стежка була вузька і не зручна для обгону. Тоді в мене дозрів підступний план атаки на останньому підйомі після довгого спуску, який виїжджала швидше дівчат використовуючи рельєф і накат. Та нажаль, сталось не так як планувалось. Пізно почала підкручувати, не вистачило швидкості і я профукала третє місце на ЧУ, програвши 6сек. Набережній і 22сек. Слободян. Розчарування, знову. Але! Після фінішу зрозуміла що результат не такий вже й поганий. Дерев'яна медаль на ЧУ хороший результат для аматора)) Обидва мої тренера похвалили, шороху серед решти тренерів наробила, отже, все пройшло вдало.
Наступного дня був ще один старт, я б назвала його закаткою)). З огляду на те що ІСД на нього не приїхали - золото дісталося мені.
Що ж, завдання мінімум на цей сезон я виконала. Яке? Не скажу ))
Висновки для себе також зробила, різні і багато. ЧУ повернув мені віру в свої сили, бо грішним ділом почала думати про перехід в категорію 'лінивадупа')) Хаха! Не дочекаєтесь ))) Ще є порох, а попереду декілька стартів та проведення марафону в Карповій. Далі буде міжсезоння, яке я відпрацюю по максимуму.
Всім добра та посмішок!
До зустрічі на нових стартах!
Несподівано, ЧУ змістив на другу позицію по важливості марафон в Рахові, який я спершу визначила головним стартом сезону. Щодо результату на ЧУ я особливо не переймалася, хотілось просто поганятись зі спортсменами, засвоїти щось корисне і по можливості заробити трішки очків для області :)
Проводити особливі тренування до чемпа вже не було часу, залишалось підтримати форму накатану в горах і на марафонах. Через 5днів після марафонських вихідних в Києві їхати чемпіонат по ХСО, без спец. підготовки, а лише катаючи тренування для відновлення і при цьому сподіватись на гарний результат, так може тільки безнадійний оптиміст)) Тому налаштувалась на передостаннє місце в протоколі. Виїжджала з молодняком з ДЮСШ на тренування та прикатки траси. Щодо траси, спершу ЧУ планували провести в Карповій долині, я дуже раділа, адже я знаю її ідеально, кожну кротячу нору і скоро знатиму кожного крота в мордочку!! Проте локацію змінили. Синоптики прогнозували дощі, а ''Шеф'' В'ячеслав Олексійович (тренер який організовував змагання) хвилювався щоб учасники не травмувалися в Карповій об дерева. Змагання провели в Бармаках по польовим трейлам. Траса на силову роботу, я б навіть сказала шосейна, постійно маєш навалювати інакше тебе ''з'їдять''. Декілька коротких підйомів, два невеличкі ''вертольотика'' (спуск-підйом) і один дуже великий ''вертольотище'' (швидкісний, довгий спуск після якого підйом, такий самий по градієнту та протяжності). Парочка прямих і жодного техелемента. Нагадує трасу вело-кросу в Кіровограді.
Першими відпрацювали мужики. Гарно їхали 8)
Після них був старт жінок та юніорок.
На старті стою в другому ряді, попереду, згідно рейтингу, еліта українського крос-кантрі і найсильніші жінки на цьому старті - Кромпець, Слободян, Набережна. Про що я думала в той момент? Про суперниць звісно ж, спробувала прикинути свої шанси, спланувати тактику. Знаю що тріо з ІСД має багато здоров'я і, мабуть, нам сьогодні бачитись лише на старті та після фінішу))) Була ще одна сильна спортсменка, Надя Коваленко, з якою декілька раз пересікались на любительських стартах. Решта 'темні конячки', вирішую триматись на старті за лідерами, а там як ''карта ляже'' і на скільки вистачить ''житухи''.
Відлік часу, старт, дуже плавний якийсь старт... Коротке розгінне коло з крутим апхілом, ось тут почалась ''роздача'', далі швидкісний спуск і довгий підйом після нього жіночий ''експрес'' відчутно посипався. Кромпець Наталя одразу неспішно від'їхала в горизонт катати тренування)) Попереду Іра Слободян та Катя Набережна. Мене їхній темп здивував, якось повільно їдуть, накинула передачу і досить швидко наздогнала дівчат. Побачивши мене на колесі вони включились в роботу. ''Так дівчата, сьогодні про салатики ви не поговорити! Працюємо!" - подумала Оля, ''сівши'' в ІСДшний експрес третім вагончиком)) Їхала на колесі, дивилась як катають профікі, видивилась в чому моя скромна перевага і де я можу атакувати, змусивши суперниць піднапрягтись. Скористалась тією перевагою перед виходом на друге коло і вийшла на другу позицію.
- ''Как ты нас доганяешь??"
- "Просто їду!" (с)
Одразу зрозуміла що дівчата не очікували такого повороту, тому що темп відчутно збільшився і вони почали працювати парою проти мене. Так продовжувалось до останнього, шостого кола. В один з підйомів Слободян вийшла вперед і добряче вжарила, Катя не стала за нею чіплятись. Я лишилась з нею, оскільки їхала третім колесом, а стежка була вузька і не зручна для обгону. Тоді в мене дозрів підступний план атаки на останньому підйомі після довгого спуску, який виїжджала швидше дівчат використовуючи рельєф і накат. Та нажаль, сталось не так як планувалось. Пізно почала підкручувати, не вистачило швидкості і я профукала третє місце на ЧУ, програвши 6сек. Набережній і 22сек. Слободян. Розчарування, знову. Але! Після фінішу зрозуміла що результат не такий вже й поганий. Дерев'яна медаль на ЧУ хороший результат для аматора)) Обидва мої тренера похвалили, шороху серед решти тренерів наробила, отже, все пройшло вдало.
Наступного дня був ще один старт, я б назвала його закаткою)). З огляду на те що ІСД на нього не приїхали - золото дісталося мені.
Що ж, завдання мінімум на цей сезон я виконала. Яке? Не скажу ))
Висновки для себе також зробила, різні і багато. ЧУ повернув мені віру в свої сили, бо грішним ділом почала думати про перехід в категорію 'лінивадупа')) Хаха! Не дочекаєтесь ))) Ще є порох, а попереду декілька стартів та проведення марафону в Карповій. Далі буде міжсезоння, яке я відпрацюю по максимуму.
Всім добра та посмішок!
До зустрічі на нових стартах!
Умничка!
ВідповістиВидалити