Мукачево Excalibur Race
Мені подобається напрямок в якому рухається українське крос кантрі. Щороку з'являються нові люди, котрі ”хворіють” велосипедом і всім тим що з ним пов'язано. Відтак з'являються нові вело івенти і це вже не “дворові” гонки, а якісно організовані старти. Люди котрі займаються проведенням змагань намагаються зробити все як слід не лише для учасників, але і шоу для глядача. Адже якщо є глядач - є спонсори і підтримка, відповідно і рівень буде постійно зростати. Подія організована в Мукачево, Excalibur race, мене вразила. Це була не просто гонка заради гонки, в марафону була легенда пов'язана з короною та її взяттям. Для втілення легенди замок Паланок було замкнено для туристів, оформлено коридор для безпеки гонщиків і в дворі замку облаштовано сцену, окрасою якої були дві корони ручної роботи та букети квітів. Неймовірно красивий приз!
Відверто скажу що навіть не розраховувала потрапити на подіум, хоча в душі сподівалась і була готова викластись на всі 100%. Їхала щоб відпочити, поспілкуватися з друзями і підтримати змагання своєю участю. Не все вийшло так як хотілося, на жаль.
Пролог дався дуже важко, особливо остання частина з бруківки. Шалені емоції викликали вболівальники котрі бігли поряд та вигукували слова підтримки. Ви неймовірні! Завдяки вам згадала кадри з Тур де Франс. Градієнт, гонщик страждає вгору і вздовж дороги фани підтримують учасника. Хіба ж це не круто? Фінішувавши заледве віддихалась, а коли злізла з байка і пішла взяти води мало не впала. Ноги підкошувало, квадри відмовили...шок!))
Так продихалась що досі кашель не відпускає. Випила регейнер, поки всі фінішували, МС декілька разів наголосив щоб не розходились, адже незабаром буде нагородження. Ми й не стали їхати, пішли нагору до фуршетного столу з дегустаційними винами.
На нагородженні було гарно, ми з Еліс Топчанюк отримали свої чесно зароблені нагороди. По позували фотографам, вдвох... і пішли.
Переможниця не з'явилася і судді прийняли рішення передати приз наступному фінішеру. Прозвучало моє ім'я, розгубившись вийшла на подіум, взяла приз, попозувала на камери і пішла, в легкому шоці.
Підійшла до суддів з проханням передати корону переможниці, адже нагородження провели раніше. Вони порадили чекати до 22 год., якщо з'явиться тоді віддати корону, а якщо “королева” не приїде то все згідно правил. Ніхто не приїхав в замок. Планувала віддати корону наступного дня на нагородженні призерів марафону. Проте і тут не вдалося. Тому питання ми вирішили іншим чином.
День другий. Марафон.
До старту в с. Кольчино нас проводив Сергій Рисенко. Дорогою розповів про цікаві місця та трішки історії Мукачево, про планування тут гонок наступного року. За дружньою розмовою ми незчулися як прибули на місце урочистого відкриття змагань. А там кипить робота з підготовки до святкування дня села - “Віват Кольчино!”
Отже нас благословив сільський голова Кольчино (потім він стояв волонтером і вказував напрямок руху), парад відкрила колона діток на велосипедах. Всі в шоломах, подарованих сільським головою Кольчино, не без впливу Артема Топчанюка звісно ж.
До місця старту їхали колоною. Не обійшлося без інциденту, в малих стався завал. Шоломи мабуть стали в нагоді.
Що ж стосується самої гонки. Зі старту мала нормальне самопочуття, вже починаю приходити до тями. Хоча пульс протягом всієї дистанції був дуже високим. Через півтори години почала здавати і втратила лідерство.
Спека зробила свою справу і вже в трав'яний, довгий підйом, без вітру та під сонцем мало не зомліла. Не хотіла засмажитись на узбіччі, тому мусила терпіти і крутити педалі далі.
Далі блуканула під впливом втоми, проґавивши добре розмічений поворот. Потім я до нього знову приїхала. Коли вдруге котилась біля озера не стерпіла і декілька разів занурилась у воду. Трішки відпустило і далі в режимі туриста покотилась на фініш.
Здавалося що втратила багато часу і фінішую останньою, виявилось я навіть на подіум потрапила. В результаті маю 2 місце в гонці вгору і 3 місце на марафоні.
Дуже сподобалося нагородження та призи, завершу сезон і відкоркую якийсь із них.
Незважаючи на деякі негативні моменти все пройшло гарно. Наступного, а можливо і цього року я знову повернусь в Мукачево.
Дякую за чудові вихідні організаторам та всім хто вклав в підготовку свій час та сили.
До зустрічі на марафоні в Рахові.
Всім добра та посмішок!
Відверто скажу що навіть не розраховувала потрапити на подіум, хоча в душі сподівалась і була готова викластись на всі 100%. Їхала щоб відпочити, поспілкуватися з друзями і підтримати змагання своєю участю. Не все вийшло так як хотілося, на жаль.
Пролог дався дуже важко, особливо остання частина з бруківки. Шалені емоції викликали вболівальники котрі бігли поряд та вигукували слова підтримки. Ви неймовірні! Завдяки вам згадала кадри з Тур де Франс. Градієнт, гонщик страждає вгору і вздовж дороги фани підтримують учасника. Хіба ж це не круто? Фінішувавши заледве віддихалась, а коли злізла з байка і пішла взяти води мало не впала. Ноги підкошувало, квадри відмовили...шок!))
Так продихалась що досі кашель не відпускає. Випила регейнер, поки всі фінішували, МС декілька разів наголосив щоб не розходились, адже незабаром буде нагородження. Ми й не стали їхати, пішли нагору до фуршетного столу з дегустаційними винами.
На нагородженні було гарно, ми з Еліс Топчанюк отримали свої чесно зароблені нагороди. По позували фотографам, вдвох... і пішли.
Переможниця не з'явилася і судді прийняли рішення передати приз наступному фінішеру. Прозвучало моє ім'я, розгубившись вийшла на подіум, взяла приз, попозувала на камери і пішла, в легкому шоці.
Підійшла до суддів з проханням передати корону переможниці, адже нагородження провели раніше. Вони порадили чекати до 22 год., якщо з'явиться тоді віддати корону, а якщо “королева” не приїде то все згідно правил. Ніхто не приїхав в замок. Планувала віддати корону наступного дня на нагородженні призерів марафону. Проте і тут не вдалося. Тому питання ми вирішили іншим чином.
День другий. Марафон.
До старту в с. Кольчино нас проводив Сергій Рисенко. Дорогою розповів про цікаві місця та трішки історії Мукачево, про планування тут гонок наступного року. За дружньою розмовою ми незчулися як прибули на місце урочистого відкриття змагань. А там кипить робота з підготовки до святкування дня села - “Віват Кольчино!”
Отже нас благословив сільський голова Кольчино (потім він стояв волонтером і вказував напрямок руху), парад відкрила колона діток на велосипедах. Всі в шоломах, подарованих сільським головою Кольчино, не без впливу Артема Топчанюка звісно ж.
До місця старту їхали колоною. Не обійшлося без інциденту, в малих стався завал. Шоломи мабуть стали в нагоді.
Що ж стосується самої гонки. Зі старту мала нормальне самопочуття, вже починаю приходити до тями. Хоча пульс протягом всієї дистанції був дуже високим. Через півтори години почала здавати і втратила лідерство.
Спека зробила свою справу і вже в трав'яний, довгий підйом, без вітру та під сонцем мало не зомліла. Не хотіла засмажитись на узбіччі, тому мусила терпіти і крутити педалі далі.
Далі блуканула під впливом втоми, проґавивши добре розмічений поворот. Потім я до нього знову приїхала. Коли вдруге котилась біля озера не стерпіла і декілька разів занурилась у воду. Трішки відпустило і далі в режимі туриста покотилась на фініш.
Здавалося що втратила багато часу і фінішую останньою, виявилось я навіть на подіум потрапила. В результаті маю 2 місце в гонці вгору і 3 місце на марафоні.
Дуже сподобалося нагородження та призи, завершу сезон і відкоркую якийсь із них.
Незважаючи на деякі негативні моменти все пройшло гарно. Наступного, а можливо і цього року я знову повернусь в Мукачево.
Дякую за чудові вихідні організаторам та всім хто вклав в підготовку свій час та сили.
До зустрічі на марафоні в Рахові.
Всім добра та посмішок!
Коментарі
Дописати коментар