Карпатський марафон "Стежками Опришків"

Знову про Карпати :)

Цього разу обійдусь без яскравих епітетів про красу наших гір, краще використаю їх, щоб охарактеризувати чудову гонку, яка закладе початок нового етапу в любительському велоспорті і виведе на ще вищий рівень організацію змагань серед любителів в нашій славній Україні. Принаймні я на це сподіваюсь.

Отже, коротко про змагання для тих хто там не був.
Марафон проводиться на просторах Свидовецького масиву, який простягнувся навколо Рахівщини. Учасники мали на вибір дві дистанції Light - коротша і простіша траса, з меншим набором висот та Hardcore -досить складна дистанція протяжністю 78км з набором висот близько 3тис.метрів. Якою дистанцією їхати учасники обирали по власним можливостям та підготовці. Мене ж лихе потягнуло в хардкор, хотілось увідєть паріж і умірєть ))) Вибрала цю категорію бо знала половину маршруту, не раз там була, та й покриття і подібні градієнти знайомі з походів, ну і лайт на цьому марафоні для мене занадто лайт. Отже нічого нового та страшного я на хардкорі не побачу, так і було, звичайні карпатські дороги - вверх каміння, вниз каміння, пряма - каміння... коріння в лісі та колії по пояс, в яких знову каміння)) Суцільний рокгарден.
На початку сезону визначила пріоритети по напрямку змагань, готувалась більше на марафони ніж на ХСО. План тренувань дещо збився через травму, форма пішла на спад і разом з нею падав у прірву мій настрій. Перший виїзд на тренування після зняття гіпсу був важкий, наче перший в сезоні, потихеньку вкатувалась, намагалась не "гвалтувати" свій організм перший тиждень. Потім шкварила на триньках так щоб аж темніло в очах, організм видно піняв що краще не противитись і варто нарешті почати працювати, і за тиждень знущань над собою вдалось вернути "ногу", все я збагоєн, можна їхати в гори)). Рука перестала турбувати і ми всією родиною поїхали в Карпати, хтось відпочивати (батьки з малим), а хтось далі доводити свою тушку до потрібної кондиції. Збори пройшли гладко, майже без лаж, накатали достатньо км з хорошим таким набором висоти. До старту на СО я була готова фізично, технічно і морально.
Мета на марафон - викластись повністю, залишити все на останніх метрах підйому і фінішувати якщо не першою то другою бажано з мінімальним відставанням. Знала що суперниці в мене не слабкі і доведеться попрацювати, приємним сюрпризом на самому старті було побачити Надю Коломієць, яка передумала їхати лайт і перейшла в хардкор перед самим стартом. Ну що ж, буде гаряче, тепер точно не можна халявити, маю шикарну суперницю, яка декілька років тому навозила мені півтори години на гірському марафоні, а на кантрі округляла вже на третьому колі :)
Окремо хочу відмітити що старт був організований так як має бути, так як це відбувається на офіційних стартах.

Кожен учасник проходить в стартовий коридор попередньо поставивши підпис в протоколі, все проходить по регламенту, а "Кто не успел - тот опоздал!"

На старт приїхала добре розігрітою, і декілька хвилин простою не вплинули на темп з яким мала їхати перший підйом. Для себе визначила з якою швидкістю маю підніматись ще коли була на зборах, за тиждень до старту. Ніяких атак чи переслідувань не було заплановано, єдине завдання було не відпускати суперниць з поля зору якщо ті вийдуть вперед.

Проте, на моє щастя, лідирувати в перший апхіл випало мені, їхала своїм темпом, щоб не "капнути" в ноль потім посеред марафону.

Лідерство вдалось втримати майже до четвертого КП, десь на 27км Надя мене обійшла.

Трималась за нею неподалік досить довго, і лише після річки втратила з поля зору і більше не бачила. Мала надію що доберу, але житухи в мене було малувато, багато сил забрала частина траси де довелось ходити пішки.

Вразила розмітка траси, вона була скрізь і дуже багато, колір яскравий, жовтий, його помітно здалеку і вдивлятись не потрібно. Я насправді трохи парилась з цього приводу, бо трасу повністю не знала, залила трек на свій sigma mobile x-treme, провсяк випадок, але скористатись не було нагоди :) Тож за такий підхід до розмітки 100500+ в карму організаторів)))

Далі нічого феєричного не відбувалось, аж до першого світчбека... Там, прямо в самому повороті стояла чарівна дівчинка з лайту на салатовому байку, кричу "Тікай!" не реагує, я зависла на гальмах, майже увійшла в поворот..."Тікааааай!", починає шукати куди, кричу "#@#$ тікай!" відійшла, але мені всеодно довелось гребнути ногою, бо втратила траєкторію повороту. Спишем на брак досвіду, тільки не стій в поворотах більше ніколи!!!
Решту спуску проїхала без проблем :)

Фінішний коридор, квадратні очі, ноги догори, "видихай бобьор"... Дядя Юра (aka Shved) зустрів як рідну дитину, забрав байк, накормив кавуном, про який я мріяла останні 30 км, і жалкувала що мало їла його на КП. Інтерв*ю здається давала...цікаво що там наговорила, бо вже й не пам*ятаю... Потім був бограч, далі одне з найкращих моїх нагородженнь (музичний супровід сподобався), рекавері в гостинному дворі "Тушер", знову кавун, кава, домашнє вино і нічний потяг додому.
Майже задоволена своїм результатом, з фізичною формою все супер, мені вдалось реабілітуватись після травми і навіть набрати трохи зверху. А от темпом на окремих стратегічно важливих ділянках дуже засмучена, не розумію чому так трапилось, ніби ручник затягнуло і не відпускало... До марафону їхала там нормально, а під час гонки ніби пороблено було :\
Epic, на відміну від мене показав себе на найвищому рівні на всій трасі, жодного разу не підвів, їхав все бездоганно))

Закатка, відпочинок декілька днів і знову тренуватись, попереду ще один марафон Пилипець і гонка вгору міс Гимба. Приєднуйтесь! Марафон в Пилипці славиться душевним афтепаті ;)

P.S. Сокирки в призах - це щось!!!  Дуже гарна ідея! Мій малий три дні бігав з нею по будинку, мало не порозбивав люстри, і хоче взяти в школу ту сокиру)) звісно мама не дозволить.

Дякую всім за підтримку, волонтерам на КП за турботу, організаторам за чудові вихідні, фотографам за класні фото, учасникам та вболівальникам за те що підтримали цю подію! :)

Результати можна переглянути на bikeportal.org.ua
Лог на Strava

До нових зустрічей на стартах!