Звіт 2016. "Від міжсезоння до міжсезоння" :)

"Твое сердце — живая машина

Твои ноги — титановый сплав

Ты на гонке сейчас — и отныне

Все невзгоды исчезнут в веках

Синглтрека петляющий контур

Цепко держат покрышек шипы

Траекторию выбери тонко

Средь ухабов техничной тропы..."

Автор: Алексей Кавелин

В спорті як у "ВДВ", якщо ти вирішив стрибати - дороги назад немає, є лише сила тяжіння, ти і парашут. В спорті стрибок - це новий сезон змагань, а парашут - це тренування для розвитку сили, витривалості та технічних навичок. Перед тим як підійти до люку, щоб зробити стрибок потрібно правильно спакувати парашут. Для мене це означає плідно та раціонально попрацювати в період міжсезонної підготовки. Результат залежить тільки від тебе, як "спакуєш" парашут в свій уявний рюкзак, так і приземлишся в кінці сезону. В будь-якого спортсмена сезон починається не з першого змагання, а за декілька місяців до нього - з першого кроку на пробіжку, з першого піднятого кілограма заліза в тренажерному залі, з першого оберта в станку, з першого метру в басейні, в кожного свій початок, але всіх об'єднує спільна мета - це жага перемоги, над собою, над суперником. І не вірте коли хтось скаже що перемога не головне, в глибині цих слів завжди є відлуння зворотнього - всі хочуть зійти на найвищу сходинку п'єдесталу, а хто не хоче той просто змирився зі своєю лінню і закопав кудись глибоко спортивні мрії, слабак :)
Вперше в своїй кар'єрі по справжньому провела міжсезоння в тренажерному залі, з тренером, який склав програму тренувань. Там я бігала на доріжці, коли за вікном була не найкраща погода, там я "тягала" залізо, щоб покращити силові показники, час від часу сідала на станок і крутила педалі. На тренування їхала із задоволенням, а звідти ледве волочила ноги і руки. Стомлена, проте задоволена, іноді не в змозі втримати горнятко з чаєм, через відмову м'язів, я знала для чого це роблю. Для того щоб влітку отримувати задоволення на трейлах десь високо в Карпатах :)

В залі робила якісь неймовірні вправи, про які раніше ніколи не чула, знаходила в собі сили перебороти втому, пекучий біль в м'язах і переступала через ненависне "не можу". Раділа своїм маленьким перемогам і з кожним днем наближалась до першого, довгоочікуваного старту.
На початку весни, коли основні старти вже були анонсовані організаторами склала свій календар змагань. До підбору підійшла серйозно, спеціально обирала ті змагання де буде сильна конкуренція і хоча б одна сильна дівчина, адже немає сенсу в змаганнях без сильних суперників, ти вовтузишся на місці і не розумієш що ти насправді слабший. Заздалегідь знала що не зриватиму зірок з небес, тобто не матиму високих шансів на перемогу на більшості стартів, тим не менше, на кожен виходила з настроєм боротись за перемогу до кінця. В звіті хочу відійти від традицій і не розписувати про результати, опишу сезон в стилі "Де була? Що бачила? Які враження?"
Чайку з печивком не забули приготувати? Розповідь не дуже коротка. Готові? Поїхали :)

Суми, ЛКУ.
В Сумах одна з найскладніших трас. Два пенсіонери і студент побудували трасу, яка змушує затамовувати подих не лише під час подолання треку, але і під час споглядання як інші гонщики їдуть технічні елементи, якими траса буквально всипана. Основний будівельний матеріал - повалені буревіями дерева, їх з траси не прибирають, з них одразу будують "щось")) Організація як завжди дружньо-сімейна. Гонка була для мене дуже важкою фізично, фінішувала третьою. Траса 100% справжнє кантре. Рекомендую відвідати, якщо не наважитесь їхати, тоді хоч повболівайте))

Львів, "Львівська сотка"
Культовий бревет, котрий за багато років перетворився на масовий марафон з шикарним призовим фондом. Пафосний пробіг від центра міста до місця старту у супроводі поліції. Гарно, святково, урочисто. Щороку організатори докладають колосальних зусиль. В результаті мають різношерстну публіку - від власника аіста, фікса, хвз до всушеного спортсмена на карбо-шосері. Цього разу на сотці було ще те ригалово як для початку сезону, скажу я вам. Фінішувала другою. Хто там не був - спробуйте ;)

Львів, мтб марафон "Тільки у Львові"
Знаєте тільки зараз зрозуміла суть назви))) Знаю, скажете що я жираф))) Але для таких як я, чому "Тільки у Львові"? Тому що трек прокладено по місту та його околицями. Теж було все гарно та урочисто, зі стартом з центра Львова. Всі кудись женуться, куди? ЗЧМ? Випала з групки лідерів, їхала за якимось шаленим дитям. Ні, краще об'їхати і добрати тих хто попереду)))Траса цікава, мабуть всі кантрійні траси у Львові об'єднали в одне велике коло. Було дуже радісно впізнавати знайомі стежки Найтмеднесу та Проби. От тільки враження від самих змагань розмиті, тому що прокол на перших км, тому що через дитячу помилку то сталось, а ще тому що збилась з розмітки. Їхати варто.

Рівне, марафон "Рівно 100"
Рідне місто, їду. Неочікувано лідирувала частину марафону і фінішувала четвертою в загальному заліку, першою в своїй категорії. Траса дуже цікава - 50 км бруківка і битий асфальт, решта 50км ідеальне полотно...

Муки з вибором велосипеду на "Рівно100" припинила погода - в дощ по бруківці на шосері не захотіла їхати, отже байк. Траса розділяє шанси шосера і мтбшника порівно, останнім можна трішки схитрувати і поставити на байк слікі. Я не стала так знущатись з двохпідвіса)) Наступного року марафон буде, тож хто не був - велкам ;)

Три марафони і одне ХСО почали давати невеличкий приріст в силах, а моя впертість - впевненості що я все ж таки на правильному шляху.
Стала більше виїжджати на шосе.

Додала інтервали до тренувань і присмак крові зник.

Вінниця, ЛКУ.
Ухуху, "This one is too hot"

Всі добре знають що з фантазією у вінницьких все дуже навіть окей, тому не було жодних сумнівів в тому що траса буде з перчиком. Каміння, коріння, трампліни, колоди, затяжні тягуни і просто тягуни, спуски і до всього цього додалось ще трішки болота. Найяскравіший старт сезону, чесно! Хоч я і фінішувала третьою, проте мабуть вперше відчула присмак боротьби, шкода суперниця зійшла через падіння. Траса не для слабких духом, проте проїхати її варто і під силу практично кожному. Технічні елементи на перший погляд стрьомні, проте для невпевнених є поряд абсолютно безпечний, не менш цікавий об'їзд. Знову на 100% траса для кубку по ХСО. Спогади з цим етапом ну дуже яскраві, особливу про общагу з темношкірими студентами. Наче в Гарлем потрапила.

Після Вінниці в календарі стоїть етап ЛКУ на Драгобраті. Хм, знову страждання вибору, цього разу не могли визначитись яким способом туди добиратись? Перший варіант: потяг який приїжджає після 23год., далі потрібно домовитись про трансфер нагору. Занадто складно... Другий варіант - махнути по хребтам з Воловця. Юху! Ось це по нашому - якщо упоротись перед гонкою, то якісно)) Тревелінг був захопливий, перший день через хребет Красний Верх.

Невдала спроба втекти від грози, просто неймовірний спуск на місце стоянки в Усть-Чорну, там смачнюща піцца і бокал хмільного. Наступного ранку приміряли на себе роль їжачка в тумані. Схоже хтось круто відсвяткує свій День народження в горах окутаних хмарами)))Успішно подолали Свидовецький хребет і спустились до місця старту.

Драгобрат, ЛКУ.

Прикатка траси і прикаткою не була, трішки побарахтались в багнюці та й по тому. Гонка була теж болотяною. Траса дуже сподобалась і спогади про змагання позитивні. Секції коріння і об'їзд озера справили найбільше враження.

Після Карпат було Полісся, багато Полісся... Три дні по 100км доставили багато радості і мук. Після цього гіпермарафону я довго відновлювалась. Але найважчим стартом Поліська Січ не була, як виявилось згодом. Проте ці перегони не забуду ніколи, перший мій досвід багатоденки. Результат непоганий, їхала в одній категорії з мужиками, тому що була єдиною баришнею, заїхала 11 з 38

Далі було ще два етапи ЛКУ - Львів та Лопушанка. Львівська траса технічна і вимагає вправного керування байком, відчуття балансу та вміння повертати. Фінішувала другою. І цю трасу теж дуже рекомендую катнути.

В Лопушанці траса без складної техніки, проте кам'яний трейл вздовж струмка змушував фокусуватись на виборі правильних траєкторій. Змагання тут проводились вперше, тож ніхто не очікував неймовірної архітектури на трейлах. Все попереду.

Далі був Рахів. Приїхали за декілька днів, щоб досхочу накататись горами, адже після марафону навряд чи захочеться їхати на хребти. Скорше буде єдине бажання - впасти зірочкою на ліжко і добу відсипатись. За ті три дні перед марафоном ми катнули з Квасів під Близниці та на Петрос, а потім спустились в Рахів.

Марафон був спекотним і тяжким, дуже хотіла перемогти, але мої шанси проти розкатаної в італійських горах суперниці були не високі. Тож їхала як могла. Підйоми давались важко. Порадувало що спуски цього року вже їду, а не сповзаю.)) Організація була як завжди чудова. Досхочу наїлась кавунів і бризни з кавунами, по обливалась холодною водою і посміялась з гуцулами на КП))) Фінішувала другою

Наступний старт. "Грунтовий бревет 100+миль (180км).
Бррр. Досі тіпає коли про нього згадую. Самий епічний старт сезону, та якого сезону, взагалі всієї кар'єри. Я пам'ятаю багато, багато піску... Все, більше нічого. Нереально накаталась і зрозуміла що таке по справжньому упоротись на гонці. Тиждень на байк не сідала.

Після цього бревету був марафон в Пилипці і гонка в гору Міс Гимба, які я успішно запорола стартом на Грунтовому бреветі. Просто не могла крутити вгору. Змирилась з програшем і утримувала позицію. Марафон чудовий, дуже мені подобається та місцевість. Найяскравіші моменти траси - це підйом з Ізок і фінішний спуск по ДХ трасі. Фінішувала третя

Після Пилипця ми всією сім'єю покрутили в Гусне Виж під гору Пікуй. Малюк героїчно витримав подорож довжиною 60км через два з половиною перевали.

Приїхали ми затемна, тож не розгледіли краєвиди. Зранку нас чекав сюрприз. Яка ж там краса!!! Навіть не думала що Пікуй такий скелястий, з такими крутими трейлами довкола.

Місцевість малолюдна, ідеально підходить для відпочинку від соціума. Господарі дуже привітні і уважні. Рекомендую провести там вихідні, впевнена ви одразу закохаєтесь в ту місцину!

Програвши в Пилипці малєнько впала духом, хотіла закривати сезон, але мій головний тренер мене підбадьорив "Не баїсь, цей грунтовий брєвєт ще прострелить на Дюнах!" - Думаєш? Ну ок.

Наче у воду дивився, на Броварських Дюнах відчула що можу боротись, була звісно ж думка боротись з "Доцентом", але давайте тверезо дивитись на речі, в 2016 році я ще не готова. Все таки Надя має на порядок більше досвіду, але скоро настане день коли ми "порубаємось" як слід, головне щоб вона на пенсію не втекла ;) Щодо траси, вона ідеальна для тригодинного марафону - рівнинна, покриття - пісочок, місцями вкатаний, а місцями не дуже. Багато поворотів і коротких підйомів, котрі через дві години б'ють по ногам. Коло довге, 13 км, на прикатці в якусь мить навіть подумала що заблукали. Організація чудова, місце змагань ідеальне, мені дуже сподобалось. Рада що приєдналась до кумедних монобрових :) Перемога в своїй віковій категорії і друга в загальному жіночому заліку.

Наступного дня була шестигодинна Бобриця ВМС. З суперниць лише Катя Яковенко. Нормально там доукаталась. Траса знову піщана, декілька цікавих підйомів і спусків, загалом сподобалось, хоч і стомилась нереально. Знову перемога.

По приїзді в Рівне почала підготовку до ЧУ з тренером з ДЮСШ. Підготовкою це складно назвати, мала вказівку просто тихенько утримувати форму.
Вже через тиждень приймала участь в Чемпіонаті України по крос-кантрі на короткому колі. Траса нагадує Кіровоградську, така ж швидкісна, на фізуху. На старт вийшли найсильніші професійні спортсменки - Кромпець, Слободян, Набережна. Я скромненько стояла в другій лінії. На розгінному колі вдалось вчепитись за трьома лідерами і коли я просиділа за ними коло, друге, третє, я просто не могла зрозуміти в чому справа - чи то я розкаталась чи то вони граються. Думала прорвусь на третє місце, але в призи заїхати мені не дали, тож фінішнула четвертою програвши якихось 6 секунд третьому місцю і 25 сек. другому :) Наступного дня була "закатка" на Відкритих змаганнях по ХС, там сильних не було, тому не дивно що я виграла. Перший старт в офіційному спорті по крос-кантрі і вже кандидат в майстри спорту, прикольно.

Тішить що КМС отримала не на якомусь "зашитому" старті, а на старті де були серйозні тьотки, мабуть тому стільки радості в мене це викликало)))

Наступним стартом була індивідуальна гонка на час 10км, "Тур Волині" поблизу Луцька. Про трасу немає що розповідати, асфальт, пряма. Раджу спробувати тим хто жодного разу не стартував в ІТТ, та й для досвідчених теж підійде :) Їхалось дуже тяжко, але фінішувала першою.

Після розділки відкрила для себе відновлюючий масаж. Можна відкатати шалене тренування, сходити на масаж і через день будеш як новий!
Отже, сходила на масаж і в Жовкву приїхала свіжачком.

Жовка - гарне, затишне містечко зі старовинною історією, має бути цікаво. Трасу не знала, жпс не мала, тільки трек в телефоні, тож уважно слухала інформацію перед стартом. Їхала по розмітці, не блукала. В той день я їхала як ніколи. Траса ідеальна для двохпідвіса. Багато затяжних підйомів в кінці яких хочеться пищати, вити, плакати, але ти це не робиш бо на то вже не лишається сил)) Нарешті я відчула як воно, коли є житуха, коли ти нарешті розкатався і неважливо в якій формі інші, тому що ти відчуваєш різницю між собою вчорашнім і сьогоднішнім. І ти розумієш що ти себе вчорашнього "здєлал". Як то таку форму хоча б в червні набрати, а не в жовтні?)))) На Кіпр махнути в лютому? Чи в Португалію?))) Фінішувала першою, нарешті)) Зайняла друге місце в рейтингу марафонів МАХХ Байк. Рекомендую відвідати марафон в Жовкві.

Потім був заключний етап ЛКУ в Києві, на якому я гнула ланки на ланцюгу)) Траса - цукерочка. Класичне кантрі, воно як класичний костюм, коли його не вдягнеш завжди в тренді. В Китаєво є все - торчки, швидкісні спуски, технічні ділянки, всього вдосталь. За шість кіл "наїсишся" того до судом. Туди варто їхати ВСІМ! Фінішувала шостою і другою в рейтингу ЛКУ.

Несподівано в календарі з'явився ще один фінал Кубку України, цього разу офіційний старт, в Кам'янці-Подільському і фінал ЧУ по елімінатору. Траса кубку - стрьомна і дивна, навіть звіт не змогла написати. Добре що пішов дощ і її змінили, бо було б багато жертв... Там я фінішувала другою. На елімінаторі фінішувала шоста. Дивна дисципліна, не люблю її. Така ж дивна як критеріум в шосе. Хоча траса елімінатора мені сподобалась, накрутили навколо фонтану коридорчиків, дощ додав трохи циклокросу. Було весело)))

Закрила сезон домашнім стартом КарповаV3, в якому була і організатором. Тут я відчула що форма пішла на спад, тому не ґвалтувала організм і їхала спокійно. Тригодинний марафон "Карпова" - старт, який тестить спортсмена по всім показникам: моральна стійкість, фізична витривалість, технічність, тактика "бою". Набір на трасі як на гірському марафоні, одним словом в нас не нудно, приїжджайте.

Як бачите сезон видався насиченим. Суперники в мене були дуже сильні і хочу відмітити що наступний сезон обіцяє бути дуже спекотним і сповненим запеклої боротьби. Увесь рік мені вірою і правдою відслужили два найкращі велосипеди - двохпідвіс Specialized ERA, в якого є свій характер. Його можна порівняти з арабським скакуном по всім параметрам. На ньому забуваєш про все, хочеться їхати на край світу і бажано, щоб це був гірський трейл. Інший вел - Specialized Amira, легкий шосейний апарат для тренувань, який має характер кошеняти - якщо як слід розігратись з ним, то він покаже пазюри і може надерти хвіст будь-якому коту. Люблю Спеш, тому що в цих байків є душа, тому що в них є свій стиль і в кожному та сама родзинка 8)
Після останніх перегонів трішки відпочила і вже місяць як почала втягуючу підготовку до старту спеціальної, міжсезонної підготовки. Вимальовується календар змагань, в ньому є як любительські так і професійні старти.
Вдячна за підтримку своїм вірним друзям, родині та вболівальникам - навіть не уявляєте скільки натхнення та мотивації ви даєте!

Нереально заряджають впевненістю та вірою в перемогу мої спонсори:
Specialized Bicycles Ukraine та мережа магазинів "Екстрем Стайл" - наша команда завжди буде найкрутіша і для цього нам не обов'язково займати найвищі сходинки на подіумі ;)

Nutrend Ukraine - від вас завжди була неймовірна підтримка і розуміння потреб спортсмена :)

Slime&Hanseline, ТМ "Щедрик", мережа магазинів "КТС" та фітнес-центр "E.G.O.Club"

Наостанок. В 2017 році я продовжу виступати в складі команди Specialized Bicycles Ukraine.

Сезон закрито, моя розповідь підійшла до завершення. Час розпочинати творити нову, яку розповім вам через рік ;)

"...Вот и финишный круг — время истин

Что откроешь ты в этих холмах

Ведь на гонке, как, в общем, и в жизни

Где-то финиш положен всем нам

Но пока ты встречаешь рассветы

И способен заехать в подъем

Так заедь — ощути вкус победы

Что ты вновь в этот раз приобрел

Твое сердце — живая машина

Твои ноги — титановый сплав

Мы не будем всегда молодыми

Молодыми в душе? Да, ты прав …"

Автор: Алексей Кавелин

Всім добра та посмішок!
До зустрічі на нових стартах в новому році!